Глава 23

Глава 23

Поки я методично досліджував Інформаторій, шукаючи хоч якусь зачіпку для втечі, мої думки постійно поверталися до ключового питання: скільки часу залишилось до самознищення? Судячи з наявної інформації, процес декомпозиції міг початися в будь-який момент.

В самому Інформаторію не було жодної інформації щодо періодами між самознищеннями, не було детальної інформації по структурі цього рівня Інформаторію. Творці Інформаторію точно не довіряли відвідувачам цього рівня. 

— Раціонально мислити, — наказав я сам собі, зупинившись біля чергового інформаційного вузла. За час проведений тут я вже встиг навчитися відрізняти вузли між собою, основна різниця була в їх пристосованості до фізіології відвідувачів. Навіть той який я використав на початку не дуже підходив для мене, швидкість передачі інформації, точність, все це було далеко не ідеальними для мене. А от зараз переді мною стояло крісло з підключеннями для різноманітних  мозкових імплантів. І швидкий аналіз показав, що це крісло могло працювати навіть з моєю нейромережею. А отже я вирішив спробувати пошукати через цей інтерфейс підключення — Панікою нічого не вирішиш. - пробурчав я сідаючи в крісло.

Нажаль навіть підключення через нейромережу, нічого мені не дало. Так, швидкість підключення стала більша, інформація у іншому форматі, більш адаптованому для техно світів. Але… нічого, щоб могло мені допомогти, крім того, що я вже знав. 

Я ще раз зібрав усі дані. Варіантів було два: знайти термінал інтеграції або вигадати інший спосіб врятуватись. З кожною хвилиною перший варіант здавався все реальнішим, хоч і неприємним. Звісно втрачати волю не хочеться, але втрачати своє існування не хочеться ще більше.

Раптом мою увагу привернуло легке коливання реальності навколо — у повітрі наче згустилася енергія. Це не було початком руйнування, скоріше... чиясь присутність? Я активував захисні чари і  спробував замаскувати свою присутність силами Повелителя. Хто саме прийшов поки було не зрозуміло, а тому я на всякий випадок приготувався до можливої сутички.

З-поміж багаточислених інформаційних вузлів з'явилася фігура, що випромінювала неймовірну потужність. Бог? Деміург з якогось Інферно? Аура випромінювала потужну хаотичну енергію, яка спотворювала простір довкола, змінюючи базові фізичні закони.

Мені вже доводилося стикатися з хтонічними тварями, і всі вони були на декілька порядків слабкішими ніж ось ця істота. Відверто кажучи мені було просто стояти в кількох сотнях метрів боляче від реальності що хаотично змінювалася. Що цікаво структура Інформаторію просто ігнорувала ці хаотичні зміни. 

Я обережно відступив і направився в сторону від цього монстра. Навіть із усіма своїми силами я не мав жодних шансів проти такої істоти. Вона явно належала до значно вищої ліги, ніж я. Мені залишалося тільки спостерігати, як сутність рухається між інформаційними вузлами, ніби шукаючи щось конкретне. Хоча на його рівні розвитку напевно до нього підійшли б всі типи підключень.

Поки бог хаосу (бо це точно був він) був зайнятий, я відійшов на безпечну відстань і продовжив свої пошуки. Тепер я розумів, що в Інформаторії бувають й інші відвідувачі, а це означало... що вони мають перепустки! Навіть крізь той тиск хаотичної енергії яку випромінював бог хаосу я відчув структуровану структуру перепустки. Вона була іншою, не такою як у мене, але схожі патерни в її структурі доводили, що то вона. 

Я швидко відкинув думку про крадіжку перепустки в божества. Це було самогубством. Але якщо з'являться відвідувачі слабші за мене...

Не встиг я розвинути цю думку, як відчув нове коливання реальності. Ще один відвідувач? Цього разу енергетичний відбиток був інакшим — потужнішим, але більш концентрованим.

Я приховався за під чарами приховування підсиленими силами Повелителя і побачив його — вогняного елементаля вищого порядку. Триметрова гуманоїдна фігура з полум'я, з очима-зірками, що, здавалося, просвічували крізь будь-які бар'єри.

І тут я помітив кристал-перепустку, інтегрований у саму сутність елементаля. Це була водночас проблема і можливість — перепустка була частиною істоти, але я міг спробувати вплинути на неї, без фізичного контакту. 

Я вирішив ризикнути. Залишаючись прихованим, я наблизився на відстань, достатню для телекінетичних маніпуляцій великої потужності. Мені потрібно було створити тимчасовий "бар'єр" між перепусткою та елементалем, розірвати звʼязок між ними — лише на кілька секунд, щоб перехопити контроль і активувати перепустку дял себе.

Я сконцентрувався, формуючи телекінетичний імпульс, але раптом елементаль завмер. Його полум'яна голова повільно повернулася в мій бік, зіркові очі спалахнули яскравіше.

"Він відчув," — промайнула думка.

А наступної миті хвиля неймовірного жару ринула в мій бік. Я ледве встиг активувати багаторівневий щит — комбінацію магічного бар'єру, технологічного силового поля скафандра і захисної "бульбашки" сил Повелителя.

Зовнішній шар захисту випарувався миттєво. Другий почав плавитися, третій тріскався під тиском вогняної енергії. Десь фоном я відмітив, що структура Інформаторія ніяк не відреагувала на атаку, так само як і на вплив хаотичної енергії. 

Елементаль був значно сильнішим, ніж я думав. Дарма я поліз до нього, дарма. не здивуюсь, що цей елементаль був богом елементалів у своєму плані буття, надто сильними були у нього атаки. 

Хоч захист і справлявся з його атаками я розумів, що рано чи пізно він мене знищить, надто в нього була велика перевага в силі, точніше в запасі сил. А тому замість того, щоб просто захищатися, я направив частину сил Повелителя на структуру простору навколо нас. Не атакуючи елементаля прямо, а змінюючи середовище. Реальність ущільнилася, створюючи непроходимі перешкоди, які обмежували рух енергії. 

Елементаль швидко адаптувався. Його форма стала компактнішою, і замість широких хвиль полум'я він почав посилати точкові імпульси, які хоч і з певною затримкою але все одно продавлювали зміни реальності навколо. А потім нападали на мій захист продовжуючи свердлили його в одній точці.