Глава 21

Глава 21

Перехід на Серединний план був абсолютно невиразним, просто темно-сіра арка пʼяти метрів в діаметри всередині якої можна було побачити урбаністичні пейзажі Серединного плану. Що правда це тільки якщо не дивитися магічним зором на складність плетінь або не намагатися проаналізувати спотворення простору технологічними сканерами.

Якщо ж все-таки ви вирішите це зробити, то готуйтесь до головного болю, звісно якщо ви не професіонал в просторовій магії. Я хоч і непогано був знайомий з цим розділом магії, але було зрозуміло, що мені до місцевих спеціалістів було дуже далеко. Простір був закручений таким чином, що як такого переходу немає, просто Інферно поступово стає Серединним планом. 

Відверто кажучи в мені навіть прокинувся дослідник, хотілося залишитися тут і почати повноцінні дослідження порталу, але я одразу відчув увагу двох охоронців і варто було мені на них подивитися як вони кивнули на ілюзорну обʼяву, що вивчення магічних плетінь порталу заборонено без дозволу або палати Лордів Інферно, або магістрату Всепланетного обʼєднання Серединного плану.

Що ж, проблем я не хотів, а тому кивком заспокоїв охоронців і не звертаючи більше увагу на портал направився разом з вченими в чергу.  

— Навіть не намагайся, — попередив я Сейту помітивши, що вона теж намагалася просканувати своїм оком портал. — Це заборонено, якщо не хочемо проблем, то просто не звертаємо увагу.

Черга до переходу складалася з найрізноманітніших істот. Тут були і технократичні раси у захисних скафандрах, що правда з доволі потужними локалізованими негаторами магії, і магічні створіння, що левітували над підлогою, і навіть кілька механічних форм життя, а ось це було найдивніше, в цих роботах відчувався повноцінний штучний інтелект, причому не з цього всесвіту і не з мого теж. 

— А вони навіщо тут? — тихо запитала Нейра, кивнувши на групу роботів. — Їм же магія може зашкодити…- пригадавши мої пояснення задала вона логічне пояснення.

—У них на грудях спеціальні магічні артефакти, які створюють стабілізовану зону з мінімальним фоном магічної енергії. На відміну від отих хлопців, кивнув я на істот в скафандрах, ці роботи навіть можуть використовувати псионіку, на дуже обмеженому рівні, але можуть. А от хлопцям варто попасти під дію будь-якого заклинання вони з величезною швидкістю покриються раковими новоутвореннями і помруть. Тому у них висять повноцінні негатори магії. Пересилити їх можна, але вони під особистим захистом одного місцевого Лорда Демонів. 

Коли підійшла наша черга, я відчув, як захисні системи переходу сканують нашу групу. Не просто перевірка на зброю чи заборонені речі — вони аналізували саму нашу сутність, визначаючи рівень загрози.

— Проходьте, — кивнув оператор переходу, старший демон. — Тільки... — він завагався, дивлячись на мене, — будьте обережні з проявом сили. На Серединному плані діють інші правила.- я лише кивнув погоджуючись, я розумів його попередження, я був тут Лордом провінціалом і такі часто не усвідомлювали що тут вони не Лорди і не можуть діяти зі сторони сили. 

Сам перехід не був чимось цікавим. Ми просто зробили пару кроків і опинилися вже у Серединному плані. Відійшовши на пару кроків від точки виходу ми опинилися на оглядовій платформі і вид що відривався змусив всіх моїх супутників завмерти від подиву.

 Величезне місто розкинулося до горизонту, але це було не звичайне місто - будівлі тут буквально парили в повітрі, з'єднані мережею світлових мостів. Архітектура повністю ігнорувала закони фізики, деякі споруди росли прямо з хмар, інші були перевернуті догори дном. Навіть для мене все це було дивно і надзвичайне. Все ж таки розвинута магічна цивілізація це рідкість.

— Як... як це все тримається? — прошепотів Шел'Тар, його наукова цікавість явно боролася з відчуттям нереальності того, що він бачив.

— Чиста магія, — відповів я. — Тут не намагаються імітувати технології чи дотримуватися звичних обмежень. Це місто будували ті, для кого магія — така ж природна річ, як для нас дихання.

Ми стояли на одній з оглядових платформ, що зависла високо над землею. Внизу вирувало життя - літаючі екіпажі всіх можливих форм і розмірів снували між будівлями, створюючи химерні візерунки в повітрі.

— А он там, — я вказав на величезний комплекс будівель, оточений прозорим куполом, — технологічна зона. Космопорт, дослідницькі центри, все, що вимагає стабільного фізичного середовища. Там рідко можна зустріти магічну істоту, як і немагічну ось тут.

— Дивно бачити таке поєднання, — замислено промовила Кейлін.

— Тут навчилися знаходити баланс, — пояснив я, направляючись до найближчої транспортної платформи. — Хоча це зайняло не одне тисячоліття.

Платформа легко здійнялася в повітря, реагуючи на мої думки. Це був один з найпростіших видів транспорту в місті - просто плоский диск з невидимим бар'єром безпеки, що рухався силою волі пасажирів.

— Фіск, а це безпечно? — нервово запитала Нейра, коли ми проминули особливо химерну будівлю, що постійно змінювала свою форму.

— Абсолютно, — запевнив я. — Все місто пронизане захисними заклинаннями. Впасти чи заблукати тут просто неможливо.

По дорозі до інформаторію в якому я збирався отримати необхідну інформацію про місця де можна придбати потрібний нам корабель  я помічав, як змінюється архітектура. Чим ближче ми підлітали до технологічної зони, тим більш "нормальними" ставали будівлі. Магічні химери поступово змінювалися більш звичними геометричними формами.

— Дивіться, — Сейта вказала на групу істот, що крокували по повітрю без жодної видимої опори. — Мої сканери показують, що вони використовують якісь персональні силові поля, але... конструкція неможлива з точки зору відомих мені технологій.

— Це техномагія, — пояснив я. — Гібрид магічних і технологічних рішень, я думав що ви вже звиклись з цим, весь мій корабель це витвір техномагії. 

Нарешті ми досягли купола технологічної зони. На вході довелося пройти через кілька рівнів контролю - спочатку магічного, потім технологічного.