Глава 18

Глава 18

Тривога спрацювала саме тоді, коли ми прямували до мого корабля. Завили сирени, силові поля перекрили коридори, а з динаміків пролунав механічний голос:

— Увага! Спроба несанкціонованого вивезення стратегічно важливих спеціалістів! Всім залишатися на місцях! Групи перехоплення вже в дорозі!

— От же ж... — пробурмотів Шел'Тар. — Я так і знав, що вони не відпустять нас просто так.

Я відчув, як активізувалися всі системи безпеки станції. Захисні поля, бойові дроїди, підрозділи спецназу — весь цей механізм прийшов у рух, намагаючись завадити нам покинути станцію.

— Нуде, — спокійно звернувся я до свого ШІ. — Займися їхніми системами.

"З задоволенням," — відгукнувся він. — "Давно хотів помірятися силами з місцевим ШІ."

Я відчув, як Нуд проникає в мережі станції. Місцевий ШІ був непоганий — останнє покоління оширських розробок, з просунутими системами захисту та адаптивними алгоритмами. Але проти Нуда, він не мав жодних шансів.

— А з цим що робити будемо? — Кейлін кивнула на загін спецназу, що саме з'явився в кінці коридору. 

Бійці були екіпіровані по вищому розряду — силова броня останнього покоління, нейроприскорювачі, тактичні імпланти. Я навіть помітив серед них псіона з експериментальними псі-підсилювачами.

— Нічого, — посміхнувся я, розгортаючи свою ауру і накриваючи нею всю станцію. — Просто нічого, вони про нас забудуть.

Часу на делікатність не було, тому я діяв грубо, але ефективно. Одним ментальним ударом накрив всю станцію, проникаючи в розуми всіх розумних істот у радіусі дії. Спогади про нас просто... зникли, розчинившись у вирі забуття.

Спецназівці завмерли, розгублено озираючись. В їхній пам'яті вже не було причини нас затримувати. Та й нас самих вони вже не помічали — погляди ковзали повз, не фіксуючи наші постаті.

— Неймовірно, — прошепотіла Сейта. Її кібернетичне око працювало на максимумі, намагаючись зафіксувати те, що відбувалося. — Масове ментальне втручання такого масштабу... Це ж має бути щонайменше псіон класу А!- після цього вона повернулася до мене,- Ви сильно применшали свою силу. 

— Трохи є, — спокійно відповів я, прямуючи до доку, де був пришвартований мій корабель. — Але це ще не найцікавіше, що ви сьогодні побачите.

"Місцевий ШІ нейтралізовано," — доповів Нуд. — "Всі записи про наше перебування стерто. Системи безпеки деактивовані."

— А тепер швидко на корабель, — скомандував я. — Поки вони знову не помітили нас.

"Мандрівник" зустрів нас тихим гудінням систем життєзабезпечення. Щойно всі піднялися на борт, я активував захисні поля і дав команду на старт.

— Це... це був псіонічний вплив на групу спецназу? — нарешті спромоглася запитати Нейра, коли ми вже покинули док станції. — Але ж такий масштаб...

— Не тільки тільки група спецназу, — відповів я, розгортаючи перед ними голографічну схему корабля і виводячи всіх людей кому довелося стирати спогади про кожного з нас. — Погляньте уважніше, всі ці люди більше ніколи згадають, що колись були знайомі з вами чи контактували з вами, чи навіть просто знали про вас. 

— Це ж Йом Астерс, псіон В рангу на службі СБ станції,- впізнав одного чоловіка Шел’Тар,- Так йому й треба, а то хвалився, що він може зробити, що я буду вважати себе харшем.

— Хочу запевнити, там В рангу не було, максимум С2 і максимум що він зміг би зробити, то це прочитати вашу памʼять після накачки наркотою та вирубити ментальним ударом. Це його максимум. - згадав я цього Йома, він та ще з десяток псіонів намагалися протистояти моєму впливу, але проти мене це було замало. 

— А що це таке?- раптово промовила Сейта дивлячись імплантом на стіни мостика,- Я фіксую там псіоніку, велику кількість псіонічної енергії.

— А ось це, те що переверне весь ваш світогляд,- промовив я і підсвітив магією магічні контури так щоб вони були видними в оптичному спектрі на стіні.

По всій стіні запульсували дивні символи, що світилися власним світлом. Вони не належали до жодної відомої системи письма, але чомусь здавалися... правильними, наче щось глибоко всередині розуміло їх значення.

— Це... руни? — невпевнено припустив Шел'Тар. — Але вони якісь дивні. І що вони роблять на технологічній схемі?

— Це магічні руни з іншого світу, — спокійно відповів я, спостерігаючи за їхньою реакцією. — А "Мандрівник" — техномагічний корабель. Кожна система посилена і продубльована магічними контурами.

Запала тиша. Я відчував, як їхні розуми намагаються осягнути почуте. Магія? В епоху квантових комп'ютерів та міжзоряних подорожей?

— Ви жартуєте, — нарешті промовила Кейлін. — Магія — це...

Я не дав їй закінчити. Легким жестом створив у повітрі вогняну кулю, потім трансформував її в крижаний кристал, а тоді — в мініатюрну блискавку, що застигла між моїми пальцями.

— Магія — це просто інший спосіб взаємодії з реальністю, — сказав я, розсіюючи блискавку. — Так само науковий, як і ваші технології. Просто працює за іншими принципами. Можна сказати, що магія це просунута псіоніка поставлена на наукові рейки.

Їхні аури палали сумішшю недовіри, наукового інтересу і... страху перед невідомим. Саме час було дати їм щось конкретне, щось, що вони могли б дослідити самі.

— Хочете спробувати? — запитав я, дістаючи з просторової кишені невеликий контейнер. — Це буде... науковий експеримент.

З контейнера я дістав кілька комплектів деталей. Місячне срібло тьмяно світилося, відгукуючись на близькість магічних потоків, алмазні накопичувачі виблискували гранями, відполірованими до абсолютної чистоти.

— Що це? — Шел'Тар потягнувся до одного з комплектів, але завмер, не наважуючись торкнутися.

— Набір для створення найпростішого магічного пристрою — рунного світильника, — відповів я, розкладаючи деталі. — Місячне срібло як провідник магічної енергії, алмаз як накопичувач, і вже готові рунні схеми на пластинах з метеоритного заліза.