Глава 17

Глава 17

Станція "Кас'Тера" з'явилася в оглядовому екрані, коли наш корабель вийшов з гіперпростору. Величезна спіральна конструкція, що нагадувала застиглий у космосі водоворот з металу та силових полів, вражала своїми масштабами. Зовнішні рівні станції були оповиті павутинням стикувальних вузлів, де швартувалися сотні кораблів різних конструкцій та розмірів.

— Вражає, правда? — промовив Торсен, підходячи до оглядового екрану. — Двадцять років тому, коли я вперше прибув сюди, станція була вдвічі меншою.

Я кивнув, вивчаючи енергетичний фон станції. Цікаво було спостерігати, як силові поля створювали складний візерунок захисних контурів. Хоча на перший погляд станція здавалася звичайним торгово-науковим центром, але навіть поверхневе сканування виявляло численні системи спостереження та контролю.

— "Кас'Тера", борт "Мандрівник", — пролунав голос диспетчера. — Надайте код допуску та мету візиту.

Нуд швидко передав необхідні коди — легенда про торговий корабель з Шаррна була бездоганною. Втім, я відчував, як системи станції починають сканування. Звичайні перевірки на контрабанду та зброю мене не турбували, але біометричні сканери могли виявити мою справжню природу.

— Пройдіть у док B-147 для карантинного контролю, — повідомив диспетчер після короткої паузи.

Поки Нуд вів корабель до призначеного доку, я почав готувати маскування. Тонке плетіння магії огорнуло моє тіло, змінюючи енергетичний відбиток. Навіть найсучасніші сканери Оширу тепер побачать лише звичайну людину — можливо, з легкими генетичними модифікаціями, але нічого підозрілого.

— Ви здаєтеся... стурбованим, — зауважив Торсен, спостерігаючи за мною.

— Просто обережність, — відповів я. — На таких станціях завжди багато очей.

Професор похмуро кивнув:

— О так, я знаю. Особливо коли ці очі належать спецслужбам Оширу. Хоча офіційно "Кас'Тера" нейтральна територія, але всі знають, хто насправді тут господар.

В його голосі прозвучала гіркота. Я вже знав історію про те, як двадцять років тому його власний помічник підставив його, звинувативши у продажу секретних розробок. Доказів не знайшли, але репутація була заплямована. Саме тоді Торсен опинився тут — як і багато інших талановитих вчених, яких політичні ігри змусили шукати притулку на "нейтральній" території.

Стикування пройшло швидко та професійно. Станційні буксири захопили наш корабель силовими променями і за кілька хвилин ми вже були надійно пришвартовані. 

— Починаємо процедуру карантинного контролю, — оголосив механічний голос. — Не залишайте корабель до завершення перевірки.

Я відчув, як різні типи випромінювання проходять крізь обшивку, скануючи все всередині. Деякі промені намагалися проникнути глибше, вивчаючи клітинну структуру та енергетичні особливості тіла, а це вже говорило про досить високий рівень сканерів, далеко не всі держави Співдружності могли собі дозволити щось подібне, а тут судячи з усього ще й власного виробництва. Моє маскування витримало — сканери фіксували лише те, що я хотів їм показати.

— Біометричний контроль, — оголосив той самий голос, коли нам нарешті дозволили через стикувальний коридор перейти на станцію. — Всім членам екіпажу пройти через сканер.

Торсен першим ступив у мерехтливе поле біометричного сканера. Я спостерігав, як промені світла ковзають по його тілу, створюючи тривимірну карту всіх систем організму. Цікава технологія — явно оширська розробка, здатна виявляти навіть приховані генетичні модифікації. Але це й варто було очікувати від схибленних на генетичних модифікаціях оширців. 

Коли настала моя черга, я на мить посилив маскування. Промені ковзнули по захисному кокону, зчитуючи лише поверхневий шар даних. Для сканера я виглядав як звичайна людина з мінімальними генетичними покращеннями — нічого підозрілого для торговця з розвиненого світу.

— Карантинний контроль завершено, — оголосив комп'ютер станції. — Очікуйте митну перевірку.

Митники виявилися на диво ефективними — швидко перевірили документи та вантажну декларацію. Я помітив, як один з них при погляді на професора ледь помітно кивнув. Схоже, Торсена тут добре знали.

— Ласкаво просимо на "Кас'Теру", — офіційним тоном промовив старший митник. — Нагадуємо про необхідність реєстрації всіх комерційних угод у відповідному департаменті.- О так, без контролю СБ Ошира провернути угоду тут було майже неможливо. От тільки це не стосується мене. 

Коли ми нарешті вийшли в коридор станції, я одразу відчув різницю атмосфер. Якщо в доках панував строгий порядок, то тут відчувалася справжня суміш культур — науковці з різних світів, торговці, техніки. Але за цим показним безладом я відчував чітку систему контролю.

— Наші колеги чекають у ресторані "Світло Нейтронної", — сказав Торсен, прямуючи до ліфтів. — Це в науковому секторі, на сімдесят третьому рівні.

Підйомник м'яко рушив вгору. Крізь прозорі стіни відкривався чудовий вид на внутрішню структуру станції. Спіральні рівні здіймалися вгору, створюючи ілюзію нескінченності. Між ними снували сотні маленьких транспортників та персональних флаєрів.

— Знаєте, — задумливо промовив Торсен, спостерігаючи за рухом на нижніх рівнях, — іноді мені здається, що ця станція — ідеальна метафора сучасної науки. Блискуча поверхня, за якою ховаються інтриги та політичні ігри. Але водночас... це місце дає прихисток тим, хто просто хоче займатися справжніми дослідженнями.

Я мовчки кивнув. Через свої здібності я чітко відчував цю подвійність — офіційний статус нейтральної території і приховане спостереження спецслужб Оширу. Вони використовували станцію як своєрідну "золоту клітку" для талановитих вчених, які з різних причин не могли або не хотіли працювати в офіційних структурах. 

Науковий сектор разюче відрізнявся від нижніх рівнів. Тут панувала атмосфера академічного містечка — просторі коридори, оздоблені в стриманому стилі, голографічні інформаційні панелі на стінах, групки людей, що жваво обговорювали якісь формули та графіки. З мережі станції я дізнався, що тут щорічно проводять до трьох тисяч наукових конференцій, прямо зараз на станції проходило кілька десятків конференцій причому на кожній з них були присутні справжні світила науки як Ошира так і інших держав.