Глава 14

Глава 14

Портал закрився за моєю спиною з легким хлопком. Тронна зала Принців зникла, і я опинився знову у своєму кварталі Міста. Після чистоти та свіжості демонічного раю, звичний фон страждань та мук здавався ще більш насиченим.

На мить мені навіть захотілося все навколо спалити полум'ям безодні заради очищення цієї скверни. От тільки це було марним, це все навколо було природою демонів, і навіть якби мені вдалося очистити скверну то дуже швидко все повернулося б на місця свої.

Не гаючи часу, я активував ментальний канал зв'язку: 

— Крег!

 — Мій Лорд! — миттєво відгукнувся командир варти. — Збери всіх командирів. Негайно.

Через десять хвилин у тронній залі мого палацу зібралися всі вищі, та декілька старших демонів, що відповідали за різні напрямки управління моїм майном в Інферно. Їхні аури світилися відданістю — останні події добре показали, що буває з тими, хто наважується на зраду.

— Ситуація змінилася, — почав я, оглядаючи присутніх. — Тепер у нас є... певна підтримка нагорі. — При цих словах кілька демонів здригнулися — вони відчули відголоски сили Принців, що все ще линула від мене після зустрічі. — Але це не привід розслаблятися.

Наступну годину я витратив на реорганізацію системи безпеки кварталу. Тепер, коли я знав про плани Принців, треба було подбати про додатковий захист. Не те щоб я не довіряв їхнім гарантіям... просто краще мати запасний план.

— Посилити патрулі по периметру, — віддавав я накази. — Встановити додаткові щити на складах. І головне — потрійний контроль за всіма порталами. Навіть якщо прийде сам Принц, спочатку перевірка, потім пропуск.

— Але мій Лорд... — спробував заперечити один з командирів. — Хіба можна...

— Можна і треба, — перервав я його. — Це наказ. І ще... — я обвів поглядом присутніх. — Якщо хтось спробує використати мою відсутність... що ж, ви бачили, що сталося з трьома Лордами.

Демони синхронно здригнулися. Звістка про контрольовану чорну діру вже розлетілася по всьому Місту.

Вже після цього залишивши лише кількох вищих демонів з моєї свити я віддав накази на перевірку моїх нових володінь і звісно на приєднання територій поборених мною Лордів. 

Ще кілька годин тому я був не певен, що мені вдасться взяти все під контроль, все ж я не збирався затримуватися в Інферно надовго, але тепер, маючи підтримку Принців я був певен, що передача майна перейде дуже спокійно і мені навіть не доведеться затримуватися в Інферно.

Закінчивши з наказами, я створив портал на Серединний план. Перехід між світами пройшов гладко — після стількох років практики це вже було майже природнім. Магічний світ зустрів мене звичним коктейлем із запахів трав та квітів. В мене майнула думка зробити сюрприз і прогулятися по столиці Парна, але я швидко відкинув цю ідею, мені дуже зрозуміло пояснили, що тут на Серединному плані я не бажаний гість. Що ж, хай так і буде,  затримуватися тут я не збирався. Швидко створив новий портал —  за мить я вийшов з порталу біля нашої з Ютаром бази. Звідти, після короткої паузи, щоб стабілізувати енергетику, ще один перехід — і ось я вже на Шаррні. Досі на мене магічного світу, час повертатися до справ в моєму рідному всесвіті. 

Чіа чекала мене в своєму кабінеті. Вона явно відчула моє повернення ще до того, як я матеріалізувався — її аура світилася готовністю до роботи. Все ж таки гарна помічниця вийшла з неї, не даремно я в неї стільки вклав зусиль.

— Господарю, — вклонилася суккуба. — Щось трапилося? У вас на аурі сліди важких поранень? З вами все гаразд?

— Багато чого трапилося, — відповів я, сідаючи в крісло. — І нам треба багато про що поговорити.- після цього я скинув ментальний пакет зі спогадами про події у Інферно. 

— Господарю, ви такий крутий,- закоханим поглядом на мене подивилася Чіа,- Ви на рівних з Принцами розмовляли. Це ж просто неймовірно.

— Колись і ти так будеш робити,- мені було приємно чути лестощі від Чіа, але час повертатися до справ у цьому всесвіті.

Наступні дві години я викладав їй план згортання діяльності ФФЧ на Шаррні. Чіа уважно слухала, час від часу роблячи позначки в своєму планшеті.

— П'ятнадцять-двадцять років, — підсумував я. — За цей час від нашої присутності тут мають залишитися лише спогади. А за тридцять п'ять — навіть спогади повинні стати туманними.

— Це... серйозно ускладнить деякі проєкти, — повільно промовила Чіа. — Але виконати можливо. Куди будемо переносити основну діяльність?

Я дістав з кишені кристал пам'яті:

 — Тут повний список місць, де нас не повинно бути. Це всі системи, держави та станції, де я бував у минулому житті та на початку цього. Там не має бути жодних слідів ФФЧ.

Чіа підключила кристал до свого планшета і швидко проглянула дані.

— Хм... — задумливо промовила вона. — Якщо виключити всі ці місця... Залишається не так багато варіантів, якщо звісно не летіти в інші сектори Співдружності. Ми ж не розглядаємо інші сектори?- перепитала Чіа.

— Ні, я хочу контролювати події тут, а значить маємо залишитися в цьому секторі Співдружності. - відповів я їй. Взагалі я думав про варіант залишити цей сектор, але враховуючи що найближча держава іншого сектора була в двадцяти двох тисячах світлових років по прямій, а по прямій туди не долетіти через різні аномалії, то взагалі виходило понад двадцять сім тисяч світлових років. Звісно якби в мене вже були готові Зоряні брами, то це не було б великою проблемою, але поки що це було не так. 

—   Є одна цікава можливість… Директорат Сійян, — продовжила Чіа, виводячи на голопроєктор карту. — Невелика держава на кордоні з Центральними світами. Достатньо розвинена, щоб підтримувати наш рівень технологій, але недостатньо сильна, щоб диктувати нам умови. Всього тридцять три зоряні системи.

Я уважно вивчив карту. Дійсно, розташування було майже ідеальним — достатньо далеко від місць, де я бував у майбутньому, але при цьому з хорошою транспортною мережею.