Глава 11

Глава 11

До палацу я прибув рівно за три секунди як закінчувався термін в пʼятнадцять хвилин, мій флаєр представницького класу спускався після суборбітального стрибка прямо на територію палацу. Взагалі повітря над палацом було закрите для польотів, але я мав офіційне запрошення короля, крім цього я попередив диспетчера палацу, а тому й отримав дозволу на цей доволі ризикований маневр над мільйонним містом і палацем короля. 

Вже тут у центрального входу мене перехопив один з особистих слуг Сенара і повів палацом до переговорної кімнати. Мені вже якось довелося бувати там, це був справжній бункер, який напевно витримав би і вибух тактичного ядерного заряду і це не враховуючи його доволі непогані секторні щити. 

Біля входу в переговорну кімнату нас зустрів молодий гвардієць, який чергував біля дверей, він на мить здригнувся побачивши мене. Доторкнувшись до його свідомості я прочитав, що про мене ходить багато байок, і серед них були навіть байки про те як я приношу в жертву невинних дівчат та дітей. 

— Граф Атилья до його величності, - на мить показав в доповненій реальності я свій ідентифікатор.

— Прошу за мною, - кивнув гвардієць, швидко перевіривши мої дані. Все ж таки швидко він взяв себе в руки, зовні не було видно, що він мене боїться.

Поки ми йшли просторою переговорною кімнатою до столу біля іншого кінця, я відчував як все більше і більше артефактів древніх активується навколо. Сенар явно не скупився на захист. З кожним моїм кроком вмикався новий захисний шар.

Особливо багато артефактів було навколо трону. Тут їх було стільки, що навіть звичайна людина могла б відчути легке поколювання від їх дії. Цікаво, скільки ж грошей витратив Сенар на весь цей мотлох?

— Його величність Сенар Перший, - оголосив гвардієць, зупинившись біля столу, на троні навпроти мене сидів безпосередньо король Шаррну, а з іншої сторони стояло доволі зручне крісло, судячи з усього його підготували для мене. Я відчув в ньому дію блокіратора пси сил, от тільки на таких як я, такі штуки вже дуже давно не діють.

Навколо самого Сенара я нарахував щонайменше п'ять потужних артефактів захисту. Ще три були вмонтовані прямо в його кістки.

— А, граф Атилья! - піднявся він мені назустріч. - Радий вас бачити. Не бажаєте гарячого раш'є?

Я ледве стримав посмішку. Раш'є - нівейський тонізуючий напій, традиційний початок складних переговорів. Що ж, це лише підтвердило мою думку, що запросили мене не для того, щоб обмінятися плітками. 

— З задоволенням, ваша величносте, - відповів я, займаючи крісло навпроти.

Слуга одразу матеріалізувався поруч, розливаючи ароматний напій по чашках.

— Як ваша родина? - світським тоном поцікавився Сенар, роблячи перший ковток. - До мене доходили чутки, що у вас народився син.- одразу вирішив зайти з козирів Сенар, те що в мене народився син знала вельми обмежена кількість людей, і раз король знає про це, то десь був виток. Треба буде попросити Чіа розібратися з цим. 

— Марк більше цікавиться науками ніж світським життям, - відповів я, відзначаючи про себе, як король намагається триматися невимушено, хоча його страх відчувався навіть без застосування емпатії. Все ж таки він має трохи уявлення про те ким я являюся насправді.

—  Ах, діти! Весь час хочеться дізнатися щось новеньке, - закивав Сенар. - До речі про нове... Чув ваша корпорація досягла вражаючих результатів у дослідженнях?

— Так, ми розвиваємося, - стримано відповів я, роблячи ще один ковток.

Розмова текла неспішно, торкаючись різних нейтральних тем. Я майже захопився грою, коли відчув, як один з артефактів короля активував якийсь захисний контур.

Ментально я лише хмикнув - навіть всі разом ці іграшки древніх дадуть йому від сили пів секунди фори, якщо я вирішу діяти. Але вголос продовжив підтримувати бесіду.

Нарешті, коли чашки спорожніли, Сенар відкинувся у кріслі:

— А тепер, граф, поясніть мені, що це була за вистава сьогодні?

— Про що ви, ваша величносте? - я зробив здивований вигляд.

— Не прикидайтеся, - в голосі короля з'явився метал. - Ваші люди влаштували справжнє полювання по всьому Шаррну. Навіть в столичному районі!

— А, ви про це, - я недбало махнув рукою. - Звичайна операція служби безпеки. Виявили шпигунів, довелося їх затримати. Ви мабуть чули про напад спецпризначенців на мене та мого керуючого директора Чіа на заводі сьогодні зранку?

— Шпигунів? - Сенар подався вперед і зробив вигляд, що не почув моїх слів про напад. - І ви вирішили діяти самостійно, не повідомивши СБ Шаррна?

— А навіщо? - я прямо подивився йому в очі. - Ваша СБ місяцями не могла виявити банальних агентів. Мої люди впоралися за день.

— Це неприпустимо! - король стукнув кулаком по підлокітнику. - Ви не маєте права проводити силові операції без узгодження!

— Маю, - спокійно відповів я. - Як граф я маю право на власну службу безпеки. Ви самостійно підписували документи на мій титул і мої права. Чи ви на той момент думали лише про вигоду? Як власник корпорації - на захист своїх інтересів. Або ви забули статут дворянства?

— Але не в столиці!

— Особливо в столиці, - я дозволив своїй силі трохи просочитися назовні. Артефакти короля одразу замерехтіли, намагаючись протистояти тиску. - Мій титул дає мені право діяти на всій території Шаррна.

Сенар відкинувся назад, його обличчя злегка зблідло:

— Ви загралися, графе. Такі дії можуть мати... наслідки.

— Які саме? - я посміхнувся, знову стримуючи свою силу. - Я дію в рамках закону. Всі затримані живі і неушкоджені. Протоколи складені. Що не так?

— Ви підриваєте авторитет королівської влади! - вибухнув Сенар.

— Навпаки, я його підтримую, - заперечив я. - Виявляючи і знешкоджуючи ворожих агентів, я працюю на благо королівства. Хіба ні?

Король довго дивився на мене, потім важко зітхнув:

— Ви ж розумієте, що я не можу це так залишити?