Глава 8

Глава 8

Вихід із гіпера був м'яким, Нуд чудово впорався з керуванням. Ось і все, кінець більш ніж дворічної подорожі. Ще пів години і я нарешті зможу побачити свою дружину та сина. Як же я за ними сумую, поки не повернувся в цей всесвіт і не почистив свідомість від паразитів то навіть не уявляв наскільки я сумую за ними. 

Одразу після виходу в звичайний простір я активував квантовий передавач. Миттєво на іншому кінці його активувала Флора, все ж таки не тільки я сумував за ними, але й вони за мною. 

— Флоро, я повернувся,- промовив я очевидну річ дружині.

— Чекаємо на станції,- прийшла майже миттєва відповідь. - Але не раніше ніж за пів години. 

— А що так?- спитав я не розуміючи обмеження в часі, на всякий випадок навіть підключився до системи безпеки станції. Але нічого не звичного я не помітив.

— Дурник ти, мені треба себе привести в порядок до зустрічі з довгоочікванним чоловіком.- промовила Флора та відключилася. 

—  Жінки,- тільки і промовив я вголос.

— Щось цікаве?- напевно найбільше поверненню в рідний всесвіт радів Нуд, тепер він не деградував під час польоту в гіперспросторі і тепер його заткнути було майже не можливо. 

— Та то таке, ти краще скажи мені, Нуде, як там наші гості? - поцікавився я станом Туріла та інших.

— Туріл та Ларгія сперечаються про природу гіперпростору в цьому всесвіті, - відповів ШІ. - Щось там про відмінності в константах. Вони не дивлячись на ваш наказ все ж таки отримали доступ  до деяких сенсорів і весь час збирали дані для аналітики. Решта відпочивають.

— Добре, що хоч не б'ються, - хмикнув я, згадавши їхні постійні суперечки протягом польоту. -  Я спеціально дозволив їм “зламати” доступ до сенсорів, без цього вони ще шкоди наробили б. Готуй пришвартування, я до себе.

Пройшовши до своєї каюти, я переодягнувся в чистий одяг. Все ж таки два роки я не бачив дружину і сина, треба виглядати належним чином не тільки дружині, але й мені. Пришвартування корабля зайняло кілька хвилин. В ангарі мене вже чекала Флора з Марком. Син за два роки сильно виріс, тепер він виглядав років на п'ять, хоча йому було лише чотири.

— Тату! - закричав Марк і рвонув до мене.

Підхопивши сина на руки, я міцно притиснув його до себе. За ці два роки я страшенно скучив за ним. Флора підійшла до нас і обійняла обох.

— Ти затримався, - прошепотіла вона мені дорікаючи на це.

— Вибач, все виявилося складніше, ніж я думав, - відповів я, цілуючи її. - У мене є сюрприз для тебе.

— Який? - зацікавився Марк.

— Хвилинку, - відповів я і повернувся до шлюзу що вів з корабля. - Туріле, ви можете виходити.

Перший з човника вийшов Туріл. Його нове тіло демона ще не звикло до гравітації на станції, тому рухався він трохи незграбно. За ним послідовно вийшли Ларгія та її помічниці.

— Флоро, познайомся. Це Туріл Нед, геніальний вчений з минулого іншого всесвіту, саме він створив технологію Зоряних брам. А це Ларгія, спеціаліст з екзотичних матеріалів, - представив я гостей.

— Радий познайомитися, - схилив голову Туріл. - Ваш чоловік багато розповідав про вас.- одразу спробував фліртувати Туріл, але погляд Флори зупинив його миттєво.

Я помітив, що Флора напружилася, побачивши демонів, вона вже звикла, що я демон, і навколо мене багато демонів, але останні два роки з демонів вона спілкувалася лише з Чіа.

Перевівши на мене погляд, вона мене без слів спитала і я кивнув їй у відповідь.  Вона одразу зрозуміла, що я когось підняв з мертвих. Флора як маг життя не дуже любила некромантію, але визнавала її користь в таких ситуаціях як зараз. 

— Вітаю на нашій станції, - відповіла вона дипломатично. - Сподіваюся, ви допоможете моєму чоловікові з його проєктом.

— О, проєкт просто фантастичний, - оживився Туріл. - Технології двох всесвітів, поєднання магії та науки. Це...

— Туріле, - перервав я його. - Давайте спочатку влаштуємося. Флоро, де можна розмістити наших гостей?

— Я відправила наказ дроїдам підготувати житловий сектор на третьому рівні, - відповіла Флора. - Міла проведе вас.

З-за спини Флори вийшла молода дівчина років тринадцяти. Сильно вона подорослішала, думаю без темпоральних прискорювачів тут не обійшлося. В ментальному спектрі взагалі було видно, що їй років вісімнадцять, а то і двадцять. Я аж скривився ледь помітно, не любив я коли діти використовують темпоральні прискорювачі, звісно я так зробив з Мішею, але йому насправді далеко за кілька сотень років, це він ментально дитина ще. Тут же ситуація навпаки.

— Прошу за мною, - звернулася вона до наших гостей.

Коли Туріл та інші пішли за Мілою, Флора повернулася до мене:

— Ти ж розумієш, що маєш все пояснити? Де ти пропадав? Я тричі поривалася відправитися на Землю щоб тебе перед переходом чекати. 

—  То що тебе спинило?- спитав я у Флори з посмішкою.

—  Да тут,- якось дивно почала говорити Флора. 

— Та що тут?

—  Ну я трохи почала експерементувати з рослинами в іншому світі і не могла залишити без нагляду, а більше ніхто не зможе проконтролювати експеремент крім мене.

— От значить що,- відповів я граючи образу,- Проміняла чоловіка на науку.

— Фіск,- різко зупинилася Флора і подивившись мені в очі копнула мене,- Не знущайся наді мною.

— Добре, добре, не буду,- розсміявшись я підняв руки в захисному жесті. Флора у відповідь теж розсміялася і наш сміх підхопив Марк сидячи в мене на плечах. 

— Звісно, - кивнув я. - Але спочатку я хочу нормально привітатися з сином. Марку, покажеш, чому ти навчився за цей час? 

—  Так! - радісно вигукнув Марк. - Я тепер можу створювати вогняні кулі!

— Да ти що? - трохи награно промовив я.

 Все ж таки класична вогняна куля майже марна. Швидкість під шістдесят кілометрів на годину і температура всього близько пʼятисот градусів.  Але контроль вона вимагала немалий, саме через це вона входила на більшості факультетів в академії, навіть не на бойових спеціальностях ще у першому семестрі в екзамен.