Глава 5

Глава 5

        Каджарія була досить великою державою, вісімдесят три населені зоряні системи, вісімдесят п'ять населених планет.  Ще сто років тому у складі Каджарії було всього три зоряні системи. Диктатор Каджарії, використовуючи хитрість, зміг приєднати до себе двадцять одну зоряну систему, а далі понеслося.   

        Черга воєн з незалежними баронствами, що не входять до складу Співдружності, і вони опиняються у складі Каджарії. Останню зоряну систему до себе каджарці приєднали всього дванадцять років тому, і на цьому їхній бойовий запал вичерпався.

        Занадто багато нахапали територій і тепер потрібно їх не тільки формально приєднати до себе, треба було зробити це повноцінно. А населення завойованих зоряних систем не горіло бажанням жити у складі Каджарії, через що просто зараз на її території точилося двадцять три громадянські війни. Але поки що каджарцям вистачало сил їх стримувати і потроху давити незгодних.

       Ось у таку не найспокійнішу державу я і прилетів. Оскільки світитися офіційно я тут ніде не збирався, то шукати собі офіційний привід я не став. Натомість одразу після виходу з гіпера в системі Жрам-2, одній із початкових систем Каджарії, щоправда, зараз дещо занедбаній, я сховав Нуда в домен, а сам спочатку телепортувався на орбіту планети, а звідти вже і в передмістя столиці цієї системи.

      Перше, що кинулося в очі, - це бідність населення.  Не було жодних сучасних будинків. Звичайні бетонні коробки, в яких жили сотні й тисячі каджарців. Найновіший флаєр, який я побачив, належав другому поколінню. 

        А ось поліцейська дільниця вельми сильно відрізнялася від навколишніх пейзажів. Десятиповерхова будівля з наноструктурованого бетону, укріпленого графеновими нанотрубками. На парковці поруч із будівлею стояли п'ять поліцейських флаєрів сьомого покоління.   Одна ця будівля коштувала не менше десяти мільйонів кредитів, та й флаєри тисяч по сімсот-вісімсот кожен. 

        Обережно доторкнувшись до свідомості каджарців, я зрозумів, що подібна картина характерна для всієї планети Жрам-2. Лише військові та поліція жили досить добре, а простий народ бідував, але при цьому в усьому винна була не влада, а повстанці, які не дозволяють виділити гроші на допомогу звичайному населенню.

       Пропаганда працювала дуже добре, за сто років навчилися промивати мізки без жодної псионіки. Кожен городянин, свідомості якого я торкнувся, був готовий вирушити воювати з повстанцями, ось тільки набір в армію і правоохоронні органи був обмежений.  Зі свідомості начальника поліцейської дільниці я дізнався, що на одне місце в поліції претендує до ста осіб, тож вони могли обирати собі найкращих, звісно, після того, як прилаштують своїх родичів.

     Власне, далі мені не потрібно було навіть іти. Засівши на даху будинку навпроти поліцейської дільниці, я захопив свідомість її начальника.  Навіщо мені було йти туди самому, якщо можна було обмежитися ментальним захопленням.

      Стейн Кубрик посідав своє місце вже чотири роки і за цей час встиг набрати двадцять кілограмів і збудувати собі дім на екваторіальному острові, куди й перевіз свою сім'ю. Назвати його поганим я не міг, він просто був дитиною цього світу. Він брав хабарі, але й працював водночас відносно чесно, він кілька разів після того, як узяв хабар, заарештовував того, хто його давав, якщо він реально був винен у серйозному злочині.

       Тож підставляти його я не став і не став зламувати через нього секретні бази даних. Мені вистачило і його рівня доступу, щоб з'ясувати все необхідне. "Зсваліш" виявився не сказати щоб найвідомішою командою піратів, але влада знала про їхнє існування, як і про місце розташування їхньої бази. 

        Досі їх не знищили лише тому, що вони приносили більше користі, ніж шкоди. Вони виконували брудну роботу, той самий злив інформації про переміщення дипломатів було організовано спеціально, адже вбили лише тих, хто перебував в опозиції до поточної влади Каджарії. Але, природно, на міжнародній арені Каджарія не могла цього визнати, і тому офіційно вони виставили замовлення на голову навіть не глави "Зсваліш", а на ката команди Жана Абартота. 

       Залишивши Стейна з невеликим подарунком у вигляді зцілення вади серця, що почала прогресувати, я залишив його свідомість, а незабаром і Жрам-2. Більше мені тут робити було нічого і, перемістившись за кілька стрибків подалі від планети, я знову дістав Нуда, після чого стрибнув у гіпер. Летіти від Жрама було недалеко, всього сто п'ять світлових років, дві з половиною години. 

       - Вдалося з'ясувати, де цей Жан? - запитав мене Нуд. Він відтоді, як я розповів йому про те, що з ним коїться, мріяв якнайшвидше повернутися в рідний всесвіт.

       - Поки що лише місцезнаходження бази команди "Зсваліш", але, гадаю, він там рано чи пізно з'явиться, або я дізнаюся, де він перебуває на даний момент.- відповів я Нуду. - Як ти? Ще не хочеш накоїти чергову дурницю?

        - Ні, і ти це прекрасно знаєш. Занадто мало минуло часу. - відповів Нуд,- Але взагалі, я б хотів якомога менше з'являтися в реальності доти, доки ти не повернешся в рідний всесвіт. Втрачати себе і не усвідомлювати того, що робиш дурниці, дуже неприємно. 

         - Ну, людям це не заважає жити, - згадав я десятки людей, які все своє життя тільки й займалися тим, що творили дурниці. 

         - Я насамперед штучний інтелект, я маю керуватися логікою, а не почуттями, мене так вирощували і виховували. Те, що робив я, - це сором. Дізнайся хтось про це, і мене від гріха подалі стерли б. - відповів Нуд. Тепер я, здається, починав розуміти, чому його так назвала дівчина, нудити він умів першокласно. - Готуйся, виходимо.

         - Я завжди готовий,- відповів я, сидячи на кріслі пілота.

        Через десяток секунд ми виринули в реальності на околиці зоряної системи. За першим враженням система була порожньою, але сенсори Нуда одразу почали підсвічувати на карті штучні об'єкти.