Глава 16

Глава 16

Фіск прийшов до тями лише після того, як хтось увімкнув яскраве світло. Очі, що звикли до темряви, сильно заслізилися, і свідомість хлопця почала повертатися. Спершу він не розумів, що відбувається, але варто йому було  згадати останні події, як Фіск спробував підхопитися на ноги. Але не твийшло. Замість  того щоб стрибнути, хлопець лише сіпнувся вгору і впав назад на стілець, до якого був пристібнутий за  руки, ноги та живіт. Нарешті, проморгавшись, хлопець зміг оцінити навколишнє оточення. Воно йому дуже не сподобалася.

Він сидів у якійсь кімнаті. Розміри кімнати визначити було практично неможливо, оскільки її стіни, стеля та підлога були рівномірним джерелом яскравого білого світла.

Але більше Фіска насторожило  те, що він був пристібнутий до стільця, який був продовженням підлоги. Оцінивши ситуацію, Фіск спробував смикнути за допомогою телекінезу браслети на руках, але натомість він відчув електричний удар, що пройшов від верхівки голови до кінчиків пальців на ногах.

Щоб прийти до тями після удару струму, хлопцеві знадобилося хвилин десять, і лише після цього він помітив повідомлення нейромережі. Точніше, одне повідомлення, яке висіло перед його очима, “Доступ тимчасово заблоковано за рішенням суду. Щоб розблокувати, зверніться до представників офіційної влади”.

Ось тепер Фіск зрозумів остаточно, він потрапив у халепу. І потрапив він серйозно, хто б його не захопив, той мав дуже великі здібності. Найгірше було в тому, що він знав, що Фіск – псіон. Інакше не пояснити, що його б'є струмом, щойно він намагається скористатися псіонікою.

—  Ебенезер Фіск, тринадцять років, сирота, - почув голос перед собою Фіск. Він настільки пішов у свої роздуми, що не помітив, як до приміщення увійшла людина. - Останнє офіційне місце проживання - дитячий будинок номер шість у місті Тритауні. Я поки що правильно все кажу?

—  Так, - відповів Фіск, розуміючи, що намагатися щось приховати зараз не найкраща ідея.

— Є учбова ліцензія на польоти на винищувачах класу атмосфера-орбіта. - Вимовив чоловік, зачитуючи з датапада інформацію. Фіск у цей час розглядав чоловіка перед собою. Він явно був військовим, то, як він тримався, однозначно натякало на це, але військовим у відставці, чималий живіт прямо про це говорив. Одягнений він був у звичайний універсальний комбінезон, ось тільки на ньому були невідомі хлопцю відзнаки. - Це вже незвично, подобається літати?

—  Люблю, - відповів Фіск.

—  Добре, це дуже добре, - сказав чоловік. - Я дивлюся, є рекомендація від пілота восьмого рангу, це взагалі добре. А тепер скажи, чому тебе потягло порушувати закони?

—  Я нічого не порушував, - обурився Фіск.

—  Давай не будемо вдавати, що ти не розумієш про що говорю, - сказав чоловік. - Для початку найменше, нелегальна установка нейромережі. Не така вже й жахлива провина, але штраф до ста тисяч або тисяча годин громадських робіт.

—  Нейромережа мені потрібна для виживання, - спробував виправдатися Фіск.

— Допустимо тепер вбивство трьох людей за допомогою паранормальних здібностей. - промовив чоловік, уважно дивлячись прямо в очі хлопцеві.

— Це був самозахист, — одразу промовив Фіск.

—  Як самозахист не випаровують голови, - сказав чоловік, - Але добре, нехай буде стан афекту, - на цих словах він зробив позначку на датападі, - Бездіяльність, що призвела до смерті тридцяти двох людей. - Побачивши, що Фіск не розуміє, про що говорить чоловік, той уточнив, - У флаєрі-прибиральнику. - Фіск же жахнувся, адже якщо вони знали про це, значить вони допитували Маарі.

—  Що з нею? Якщо ви хоч торкнетеся її, я вас усіх уб'ю, - почав кричати хлопець.

У цей момент крізь його тіло стали проходити електричні розряди, але Фіск не звертав на них ніякої уваги, а наступного моменту і зовсім схопився з крісла, що випарувалося. Його співрозмовник просто зник.

Хлопцеві знадобилося кілька хвилин, щоб заспокоїтися і прийти до тями. До нього не відразу дійшло, що весь цей час він розмовляв із голограмою, а не справжньою людиною.

—  Сильний пацан, - сказав сполот, зупинивши відтворення запису з камери для псіонів. - Верхній діапазон В рангу.

— Але стриманості нуль, хто його взагалі вчив? Відповідно до договору, таких, як він, відразу повинні передавати нам .- сказав аграф, зробивши пару ковтків вина.

—  А ти не помітив? - спитав хитро Декс.

—  Про що ти говориш? - Вирішив уточнити Родріель.

—  Просто дві літери "К.П.", - сказав сполот. Спершу начальник в'язниці не зрозумів, про що говорить його знайомий, але через кілька секунд він подивився на пацана вже зовсім по-іншому, більше не було в його погляді зневаги.

—  Думаєш, нам потрапив до рук член корпусу псіонів? - Передчуваюче запитав аграф.

— Навіть якщо й потрапив, нам все одно зі своїми не зв'язатися. — промовив Декс. - І, зважаючи на все, переродження пішло не так, як треба, він не пам'ятає минулого життя. Але минуле проривається у життя нинішнє.

—  Шкода, якби ми могли отримати техніку переродження. - мрійливо промовив Родріель. - Я відразу повернувся б у метрополію і став головою Дому.

—  Ти досі хочеш повернутися в те болото? - Запитав Декс у Родріеля.

— Ти маєш рацію, про це я мріяв років триста тому.- відповів Родрієль,-  Але ти уяви, у нас майже вийшло те, що не виходило і у ваших, і у наших спецслужб вже понад тисячу років.

— Якби не псіон-омега рівня невідомого виду  на чолі корпусу, наші давно вже знищили б його. А так навіть не вдається знайти приблизне розташування. - промовив Декс.

—  Ти кажеш, минуле проривається, - сказав аграф, замислившись. - Думаю, якщо спровокувати пару смертельних ситуацій, пам'ять може повернутися.

— Ти маєш рацію, але врахуй, ми не повинні стати ворогами. Якщо це хтось рівня Пакса, то тільки-но пам'ять повернеться і ми трупи.

— То ж Пакс слабший за тебе? — запитав у свого старого знайомого. Ще до того, як вони вдвох прибули до Співдружності, їм довелося разом вижити у парі авантюр. Вже в Співдружності їх шляхи розійшлися в різні боки і те, що знову зійшлися разом, було не найкращою ознакою.