Розділ 6

Розділ 6

      Координати, в яких мали зустрітися з Дірном, привели хлопців на болото.  На всі боки на десятки кілометрів було одне велике суцільне болото. Сюди вела лише одна вузька ґрунтова дорога.

       Перед тим як заглибитися в болото, Фіск перевірив за допомогою телекінезу дорогу. Виявилося, що колись на глибину поклали пласто бетонні плити, які сховалися під шаром ґрунту на півтораметрову глибину. 

       Але навіть так багатотонний БТР провалювався сантиметрів на тридцять. Фіску довелося навіть трохи спустити колеса, щоб підвищити площу опори.

Це відразу допомогло і вийшло збільшити швидкість.

Точно в місці зустрічі стояв невеликий дерев'яний будиночок, із зовнішнього боку будинок повністю обріс мохом і вже з відстані в десяток метрів його важко було відрізнити від зрідка зустрічних валунів.

         - Ось ми і прибули,- промовив похмурим голосом Фіск. Він уже прийшов до тями і зміг придушити свої почуття з приводу смерті Дерека, але настрою йому це все одно не додавало.

         - Дірна немає,- промовила Маарі.

         - Начебто ми самі не бачимо цього.- вимовив Фіск досить грубо, усвідомивши, як звучать його слова, він додав,- Вибач, зірвався.

         - Нічого страшного, давай перевіримо будиночок на сюрпризи... - промовила Маарі, вона чудово розуміла стан Фіска і знала, що тому зараз не можна нічого не робити. Варто йому просто сидіти без діла, і його знову поглинуть негативні думки, які ні до чого доброго не приведуть. Сама Маарі теж була в роздраї, але вона знайшла якір у вигляді турботи про Фіска. Це дозволяло їй не думати про все погане.

        - Ти маєш рацію, Журт, залишайся з дітьми. Ми перевіримо будинок,- промовив Фіск і попрямував у задню частину БТР-а. Трохи покопавшись, він узяв бластерну гвинтівку і два голкомета. - Лови,- промовив він і телекінезом подав Маарі один із голкометів. - Також треба вдягнути маски з повітряними фільтрами. Сенсори показують легке радіаційне забруднення, а також болотні гази.

        - То може не варто нам залишати БТР? - запитала Маарі.

        - Ні, нам треба перевірити дім.- промовив хлопець, підійшовши до шлюзу, який автоматично розвернувся після фіксації радіоактивного забруднення біля головних дверей. Тепер перед поверненням на борт їм доведеться пройти дезактивацію. - Давай по-швидкому перевіримо і повернемося, я сам не хочу там довго бродити.

        - Зараз, я переодягнуся. Тобі теж не завадило б. Чим менше відкритих частин тіла, тим краще. Журт, відвернися, - наказала Маарі і, коли Журт відвернувся, зняла з себе добряче пошарпаний одяг, у якому вона вирушила в парк атракціонів. Фіск же, спостерігаючи за Маарі, на деякий час навіть забув про те, в якій вони перебувають ситуації, і лише поштовх у плече від Маарі, яка вже переодяглася у військовий комбінезон першого покоління, вивів його зі споглядального стану.- А ти той іще вуайєрист. - зі сміхом вимовила Маарі.

        - Вибач, - зніяковів Фіск і теж по-швидкому переодягнувся в комбінезон. Попри автопідгонку, на них комбінезони злегка висіли, все-таки виробник не передбачав, що ними користуватимуться діти. - Ходімо... - після цього Фіск розстебнув липучку шлюзу. Варто було їм зайти і застебнути за собою плівку, як відчинилися двері назовні.

           - Тут спекотно і мокро,- прокричала Маарі, але Фіск її ледве чув через маску, що сильно глушила звук, та й звуки комах із болота поруч були доволі гучними. 

            - Так і має бути на болоті,- крикнув Фіск, зачинив двері в БТР і попрямував у бік будиночка. Маарі ж ішла трохи позаду, контролюючи обстановку на всі боки. Раптово Маарі почула щось ліворуч від них і, повернувшись на звук, не роздумуючи, вистрілила з голкомета. Фіск одразу ж повернувся в той бік і полегшено видихнув. За п'ять метрів від них лежали розірвані рештки павука-болотохода. Попри свій страхітливий вигляд і розміри до метра в діаметрі, вони були нешкідливими для людини. І навіть одомашненими, їх вирощували на фермах для деяких ресторанів з екзотичною кухнею. 

- Вибач, на автоматі,- зніяковіла Маарі, і підлітки продовжили свій шлях до будиночка.

        Якби не віконний отвір, то будинок можна було б і зовсім не помітити, він повністю поріс мохом. І стояв між двома великими деревами, що затискали його між собою.

        Двері будиночка вросли в дверну коробку, що свідчило про те, що ним не користувалися вже досить давно. Для того щоб відчинити двері, Фіску довелося увігнати свій ніж між дверима і дверною коробкою і, повиснувши на ножі, протягнути до самого низу. Але навіть так Фіску і Маарі довелося докласти чималих зусиль, щоб хоч трохи відчинити двері. Далі в щілину просунули гвинтівку і, використовуючи її як важіль, змогли відчинити двері.

         - Якось тут порожнувато,- вимовила Маарі, оглянувши єдине приміщення в будиночку. Тут був кам'яний камін, стіл біля вікна, стілець, ліжко і великий сейф, вмонтований у підлогу. 

         - А заряд ще є,- промовив Фіск, підійшовши до столу, на якому стояла радіостанція і індикатори, що горіли, говорили про те, що вона цілком працездатна. - Цивільна радіостанція широкого спектра "Ута 5", - прочитав він на корпусі,- Не чув про такі.

- Не важливо, вона нам ні до чого, ти чув Дерека, зв'язок відстежують, - сказала Маарі, - Дивись, тут є аптечки, теж цивільні, а за терміном придатності за кілька місяців їх треба викинути, - показала дівчина на стопку аптечок, які стояли поруч із ліжком. Там же була ще одна стопка, тільки вже з армійських пайків... А ось вони зіпсувалися ще два роки тому.

           - Усе одно беремо,- промовив Фіск,- Я читав, що пайки можна їсти ще протягом десяти років, просто смак втрачається з часом.

           - Можеш сейф відкрити? Він механічний,- попросила Маарі, бо думала, що найцікавіше знаходиться там,- Пам'ятаєш, як Том у "Хранителях"?

           - Спробую,- невпевнено вимовив Фіск.