Розділ 4

Розділ 4

      Прокинувся Фіск від звуку дверей, що зачинилися. Слабкість у всьому тілі була настільки сильною, що йому було важко навіть просто розплющити очі, не те що поворухнутися.

        Але слабкість у тілі була не найголовнішою проблемою. Фіск звик до того, що він мислить швидше за всіх своїх однолітків, а зараз не міг навіть думати про щось одне довше кількох секунд. Йому це дуже не сподобалося, але через кілька секунд його думки відійшли від обурення з цього приводу.

      Але це й слід було очікувати, вся та хімія, яку він у себе вчора вколов, вийшла з організму. Тепер йому доводилося розплачуватися за вчорашню бадьорість і відсутність болю. 

       Але на одній думці він себе все-таки спіймав, він не відчував болю, а значить бактерії закрили його рани, можливо, навіть вилікували повністю. Принаймні, він не відчував болю в руках, але не так, як під час дії знеболювального, тоді він і дотиків не відчував, зараз же він чітко відчував, що вкритий термоковдрою.

      Перші кілька хвилин хлопець намагався розібратися зі своїм станом, усвідомивши, що він відчуває все тіло і начебто немає жодних травм, Фіск спробував підвестися, але все, що йому вдалося, це просто сіпнутися і відкрити своє плече, практично одразу він відчув холодок на плечі.

        Усе змінилося, коли він почув знайомий і специфічний звук. У мирній обстановці його почути було практично неможливо, усвідомлення того, що він почув постріл бластера мобілізувало його сили. Він знову спробував схопитися на ноги.

       Але спроба закінчилася лише тим, що він упав з ліжка, і тим самим розбудив Маарі, про яку він після пробудження і не згадав, від чого йому відразу стало соромно на душі.

        Маарі, судячи з усього, задрімала, спершись головою на його ліжко, сидячи на підлозі.  Дівчина одразу підскочила на ноги і, побачивши Фіска на підлозі, спробувала його підняти.

       - Що сталося? Чому ти на підлозі? - запитала дівчина.

       - Постріли,- вимовив коротко Фіск, намагаючись допомогти своїми млявими рухами Маарі підняти його на ліжко.

       - А це, - тут Маарі легковажно відмахнулася, - Дерек знайшов на складі десяток малих контейнерів із бластерами третього покоління. Нині всі діти проходять навчання,- злегка зарозуміло промовила Маарі, не вважаючи себе дитиною, але в неї були на те причини. Вони були чи не єдиними дітьми, які не панікували і не кричали після того, як почали відпускати протишокові уколи, які Дірн зробив усім дітям. Та й зброя для них була не в новинку.

          Вона, як і Фіск, уміла користуватися легкою ручною зброєю, завдяки навчанню, яке вони пройшли в літньому патріотичному таборі. Щоліта патріотичний рух Карстона спонсорував для вихованців дитбудинку відпочинок у лісі й водночас навчання початку військової справи.  

         Загалом з їхнього дитячого будинку відправляли сорок осіб на рік, і минулого літа Фіск і Маарі змогли потрапити в їхнє число. Для цього довелося підкупити десяток хлопців, щоб вони відмовилися від свого місця. Завдяки цьому вони вже мали деякий досвід володіння легкою ручною зброєю. До професійного рівня було дуже далеко, але стріляти в ціль без прицілювання через нейромережу вони вміли. 

        - Що ще сталося за час, поки я був у відключці? - запитав Фіск після того, як зміг заповзти на ліжко за допомогою Маарі й спертися на спинку.

        - Усі поїли, пройшли вакцинацію нанітами, на випадок якщо підхоплять інопланетну заразу. Ці зіурги, виявляється, псіонічно-біологічний вид. Ти взагалі знав про це? - запитала Маарі у Фіска.

         - Я ні про яких зіургів не чув до розмови з Дірном. За його словами, зіургів давно не було видно в Співдружності, їх навіть викреслили з потенційних загроз.  А от про архів я чув багато від Дірна. - вимовив Фіск, згадуючи вчорашню розмову з Дірном, перш ніж він відключився.

Йому довелося зізнатися, що він - псіон, інакше він виглядав би надто підозріло. Щоправда, після його зізнання і демонстрації того, як він підняв ящик із пайками в повітря, Дірн на нього дуже дивно подивився.

          У той час почалося виведення стимуляторів з організму, і Фіск особливо не звернув на це увагу, він буквально за кілька хвилин втратив свідомість. Зараз же хлопець розумів, що даремно розповів про свої здібності.

- Сьогодні вранці нас Дерек зібрав усіх разом і розповів про зіургів. Сам він їх раніше не бачив, але, виявляється, коли служив, вивчав історію протистояння з ними... - промовила Маарі... - З його розповіді виходило, що зіурги не вміли користуватися сучасними технологіями. Через це їх вийшло відносно легко перемогти. Але цього разу він бачив, як зіург узяв нашу штурмову гвинтівку, зняв біометричне прив'язування і почав використовувати сам.

            - Дерек служив? - дуже здивувався Фіск, вихователь не виглядав тим, хто воював. Він був суворою, але чесною і доброю людиною і часто, якщо вважав за справедливе, заплющував очі на деякі справи хлопців. Як у тій історії з духами.

             - Це все, що ти почув зараз?" - запитала Маарі, - Так, служив, у якомусь п'ятсот першому підрозділі. Дорослі ще присвиснули, коли він про це сказав. Ти не знаєш, що це за підрозділ?

              - Ну Дерек, ну й крутий він,- у захопленні промовив Фіск, після чого почав пояснювати,- П'ятсот перший підрозділ - це елітний диверсійний підрозділ, що діє на території ворога. Підпорядковується безпосередньо міністру оборони всього Мінмітара.

             - І як же його занесло в нашу глушину? - запитала риторично Маарі, - Але ти проґавив головне в тому, що я розповідала, зіурґи користуються нашою технікою, а значить цього разу все буде дуже важко.

            - А це що за гул? - запитав Фіск, помітивши, що чує щось незрозуміле. Прислухавшись, він зрозумів, що це голоси.

              - Дорослі закрилися в кабінеті поруч. Уже не першу годину вони про щось там сперечаються... - промовила Маарі, показавши рукою на стінку, з-за якої через вентиляційну шахту лунали чоловічі голоси й один жіночий. Щоправда, розібрати про що вони сперечаються було проблематично.