Розділ 2

Розділ 2

Тільда Моріс укотре непомітно від відвідувача зморщилася. Хоч би як їй не подобалася ця людина, як і її справжні цілі, але похід до парку атракціонів для її підопічних був тим, про що вона просила своє начальство вже понад рік.

     У відповідь же вона чула лише "Тільдо, у нас немає грошей на цей рік, можливо, наступного року ми зможемо щось виділити. І взагалі парк атракціонів - це не життєво важлива річ.". 

      А те, що діти без нормального відпочинку і соціалізації виростуть черговими членами місцевих банд, начальство не розуміло. Тільда була вже десятий рік директоркою дитячого будинку, одразу після випуску з університету її звали очолити нову елітну школу в столиці, але сама Тільда, яка виросла в дитячому будинку, вирішила присвятити себе таким самим дітям, якою й вона сама була.

      За десять років вона змогла багато чого досягти, і раніше відвертий розсадник злочинності перетворився на пристойний дитячий будинок. Щорічно не менше третини випускників вступає до вищих навчальних закладів.

       Більша частина хлопчиків вирушає служити батьківщині за своїм бажанням, а не для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності, як раніше. Особливу гордість Тільда відчувала за минулорічну випускницю Рілі Паксон, яка змогла вступити до університету не просто в столиці Карстона, о ні, дівчина була дуже цілеспрямованою і не збиралася пов'язувати себе з провінційною планетою. 

       Вона змогла вступити до столичного університету високих технологій у метрополії. Найкращий навчальний заклад у всьому королівстві Мінімітар, конкурс на бюджетне місце був просто божевільний, вісім тисяч осіб на одне місце. Але Рілі, дізнавшись про це, не відступилася, навпаки, ще сильніше взялася за підготовку. 

Але головне - решта не стали заздрити їй, а навпаки допомагали їй грошима на наймання репетиторів і купівлю новітніх баз знань. Причому натомість вони нічого не вимагали. 

Тільда прекрасно знала, що більшу частину грошей було зібрано не найчеснішим шляхом, але старанно заплющувала на це очі, адже діти старалися заради своєї подруги.

          Кілька днів тому Тільда отримала від Рілі голофото на тлі університету разом зі своїм хлопцем, з яким вона познайомилася вже там. У листі ж вона говорила, що вони разом із хлопцем планують винайняти окремо квартиру і жити разом.

           Тільда з теплотою згадала вже свої перші стосунки, що закінчилися шлюбом. Шкода, що шлюб довго не протримався, Івен не хотів затримуватися в Тритауні й прагнув підкорювати столицю. Тож уже за рік вони розлучилися, але досі підтримували дружні стосунки.

           - Виходить, пан Нерго хоче пожертвувати нам сто тисяч кредитів для походу в парк атракціонів "Аурін Та". Я правильно зрозуміла вас? - запитала у свого співрозмовника Тільда. Ох, і набрид він їй, таку коротку пропозицію робити цілих півгодини. Одне слово по темі й десяток слів про велич пана Нерго. Як же, всі знають, на чому ґрунтується його велич. Десяток шахт, на яких працюють каторжники. 

          - Усе вірно, пані Моріс, - промовив чоловік, - тільки ми хотіли б, щоб разом із вами вирушив наш фотограф.

          - Я згодна, але гроші мені в руки давати не треба, - відсунула чип із грошима Тільда, - Переведіть на рахунок парку атракціонів із розрахунку на двісті осіб. Думаю, цього вистачить. І я правильно зрозуміла, що ви хочете, щоб саме сьогодні ми вирушили в парк?

           - Усе правильно, пані Моріс, сьогодні свято заснування Карстона, це було б дуже символічно подарувати свято тим, кому не пощастило в житті в день, коли з'явилося розумне життя на нашій планеті, - виголосив особистий помічник Нерго.

          - Добре, ми домовилися, коли оплатите парк атракціонів, надішліть мені квитки. А тепер прошу вибачити мене, нам треба підготуватися, ми рідко таким великим числом вирушаємо за межі міста, треба підготувати транспорт.

           - Я прекрасно розумію. Протягом години очікуйте на документи,- виголосив чоловік і ввічливо поцілувавши руку Тільди, залишив її кабінет. 

           Тільда, після того як двері кабінету зачинилися, з полегшенням відкинулася на спинку свого крісла. Як же, допомогти захотів він, свято подарувати. Тільда чудово розуміла, з чим це пов'язано.

            Кілька місяців тому на шахтах Нерго прокотився вал смертей, і коли СБ-шники почали розслідувати, то з'ясувалося, що частина каторжників зовсім і не каторжники, а раби, куплені в аварських піратів.

            Сама Тільда за тими подіями особливо не стежила, так, у новинах чула, коли готувала собі їсти вранці. Офіційно розслідування показало, що Нерго не знав про рабів і в усьому був винен його помічник. 

             Але шкоди репутації було завдано вельми серйозної і кілька конкурентів перехопили у пенітенціарної служби Карстона контракти на каторжників.  Тепер потрібно було терміново відновити репутацію, і чому цього не зробити, подарувавши свято дітям з дитячого будинку. 

           А те, що при цьому він повинен буде заплатити і податків менше на суму, внесену на благодійність,      було зовсім навіть ні до чого.  Тільда чудово усвідомлювала це, але вона справді хотіла подарувати свято дітям. 

           Довгий відпочинок Моріс не могла собі дозволити, а тому, коли таймер відрахував останні секунди її п'ятихвилинного відпочинку, вона зв'язалася через нейромережу з шофером їхнього флаєра. Зазвичай флаєр стояв у гаражі без діла, надто дорого було його експлуатувати, але він був завжди готовий до роботи.

         - Дірн, доброго ранку. Сподіваюся, не розбудила? - запитала у свого підлеглого Тільда.

        - Ні, я тільки повертаюся з нічної. Щось трапилося? - запитав Дірн у директора. Дірн був змушений працювати крім шофера флаєра дитячого будинку ще й таксистом, оскільки зарплата була, відверто кажучи, не найвищою.

         - Нічого поганого, Нерг вирішив підняти свою репутацію і "подарував" сто тисяч на відвідування парку атракціонів.  Треба буде діточок відвезти ввечері.