Глава 3

     Глава 3

Планета третього класу Аделж.

Шахта з видобутку раксаніту.

    Сьогодні знаменний день, можна сказати річниця. Рівно сімсот тридцять днів тому я вперше опинився в цій раксанітовій шахті. Іншими словами я вже два роки як видобуваю цей гадський раксаніт.

    Якби я з самого початку не став би відзначати рисками проведені в цих місцях дні, то я б давно втратив лік часу. А так я ще міг приблизно орієнтуватися на відміну від решти товаришів по нещастю.

      Звісно, до деяких рекордсменів, які живуть у таких умовах понад десять років, мені далеко, але навіть ці сімсот тридцять днів далися мені дуже не просто. Щодня я змушую себе з оптимізмом дивитися в майбутнє. 

      Кожен ранок я починаю зі слів, сказаних самому собі: "Льоша, залишилося зовсім небагато, і ти зможеш дихати вільним повітрям, а, можливо, і здійсниш мрію дитинства і зможеш літати серед зірок".

     Найцікавіше, що, будучи рабом на шахті, я зараз мав більше шансів полетіти в космос порівняно з рідним світом, та й якщо і полетів на Землі, то максимум на орбіту і назад. 

     Тут же у мене є всі шанси політати серед зірок по справжньому. Тож у своєму викраденні я знайшов навіть дещо хороше, хоч як би це дивно не звучало. Але якщо не дивитися на речі оптимістично, то в таких умовах можна збожеволіти і померти за короткий час.

      За минулі півроку з моменту приєднання до нас братів відбулося кілька важливих подій, що стосуються всіх мешканців шахти. По-перше, була спроба повстання рабів, причому організатором був найстаріший раб на шахті Ізнер, ось від кого, але від нього цього не очікували.

      У саме повстання було залучено дуже велику кількість людей. Про те, що щось подібне готується, ми знали, але не знали жодних подробиць, оскільки майже відразу відмовилися від участі. Тож початок повстання для нас був такою ж несподіванкою, як і для Тломба.

      Найімовірніше, рішення повстати проти господарів шахти було пов'язане зі стрибком рівня розвитку здібностей Ізнера. Він тепер міг не тільки читати чужі думки, а й контролювати та керувати іншими людьми.  

       Єдині, ким у нього не виходило керувати, були такі ж старожили, як і він.  Ті, що прожили не один місяць, а то й кілька років в умовах випромінювання раксанітової руди.  Як виявилося позитивні мутації блокували його здатність на маніпулювання свідомістю. Хоча, можливо, він просто не відточив здібності, які нещодавно посилилися.

     Здатність Ізнера не могла змусити робити володарів інших здібностей. Ох як йому це не подобалося, спочатку він намагався за допомогою своєї здатності підпорядкувати всіх рабів, але старожили дали йому відсіч. Це був перший раз на моїй пам'яті, коли Ізнера добряче так побили, він узагалі на шахті через свій термін перебування тут вважався недоторканним, а тут п'ятірка таких самих старожилів показала йому, де вони бачать його спроби їхнього контролю. 

     Після цього він намагався їх умовити вже своїми промовами взяти участь у повстанні поряд з іншими рабами. Дехто, обміркувавши всю ситуацію, навіть погодився йому допомогти, але більшість просто проігнорувала його і продовжила спокійно собі працювати. Ті, хто провів тут довгий час, уже не бажали собі свободи, їх цілком усе влаштовувало в поточному житті.

    І ось в один із днів, коли до нас надійшла нова партія новачків, Ізнер узяв їх усіх під контроль, ще коли вони слухали напуття Тломба. Не встиг він закінчити, як на нього накинулися люди - як тільки-но прибулі раби в першій хвилі, так і старожили, що пішли за Ізнером. 

    Сам же Ізнер вважав за краще не висовуватися і залишився сидіти за поворотом коридору шахти. Він і так міг використовувати свої можливості. Рог таких, як він, називав менталістами, псионами, що сконцентрувалися у своєму розвитку на взаємодії розумів. 

      Але Тломб був теж не простий, перших десятьох він зміг знищити автоматичною гарматою на своєму плечі, ще двох ручним голкометом. Але потім натовп його поглинув з усіх боків.  Деякий час від нього ще лунали матюки і погрози через гучний зв'язок скафандра, але незабаром він замовк.

      А можливо, просто зламали йому зовнішнє обладнання скафандра. Зараз я вперше побачив перевагу технологій місцевої цивілізації. Середній скафандр захищав свого носія від усіх нападок неозброєних звичайних людей, але ж якщо є середній то логічно припустити й існування важкого. Одна людина може протистояти цілому натовпу, фантастика.

     Кілька хвилин йому ще вдавалося протистояти завдяки особистому кінетичному щиту і міцній броні середнього скафандра. Але за кілька хвилин усе було закінчено. Натовп просто завалив своїми трупами Тломба і той після відключення кінетичного щита не міг навіть поворухнутися. А ось далі в справу вступили ті деякі старожили, які підтримали Ізнера. 

    У звичайних людей просто не було шансів якось зашкодити людині в середньому скафандрі без зброї. А ось уже не зовсім людям, які мутували під впливом випромінювання раксанітової руди, це було вже під силу. А вже якщо вони візьмуть до рук кирки то й поготів.

    У середньому, якщо мутація пішла не в напрямку посилення фізичних можливостей людини, вона однаково буде в два-три рази сильнішою за звичайну людину. Я, до речі, якраз таким шляхом мутації і пішов, було таке відчуття, що надприродні здібності не дають сильно тілу розвиватися.

    А ось якщо мутація пішла на посилення якраз таки фізичних здібностей, то такі люди перетворювалися на справжнісінькі танки. Зазвичай їхній організм, крім сили і витривалості, мав підвищену міцність. Так один з таких фізиків перевіряв міцність свого тіла і попросив іншого ж фізика вдарити киркою в живіт. Кирка змогла пробити лише шкіру, а далі вона увійти не змогла і сама при цьому погнулася. 

    Тож шансів проти подібних монстрів у наглядача не було. Ось і Тломб не протримався і двох хвилин після цього. Від нього не залишили живого місця, було відчуття, що вбили його не люди, а дикі звірі.