=11=

Андрій не міг зрозуміти як так вийшло, що його життя перетворилося в пекло. У нього було все, про що можна було мріяти. І один похід в клуб усе перевернув.

Аня не вірить йому. Він довго збирався з думками, щоб поговорити з нею. Сміливості бракувало подивитися їй в очі. Та все ж знайшов сили. І приїхав. І наче пояснив, як міг. А вона не вірить. 

А він дійсно кохає її. Не за родинні зв’язки з шефом. Просто кохає. Він був у неї першим і хотів залишитися єдиним. Так, йому хотілося трохи більше пристрасті, емоційності, але Аня як тиха гавань… Зате зараз емоційність на вищому рівні. Істерики, скандали. Обіжрися просто.

Андрій довго прокручував розмову з коханою дівчиною і зрозумів, що треба зробити. Приїхав наступного дня до неї, але вона не відчинила. Він просидів до вечора під дверима, але з квартири не лунало жодного звуку, і сама Аня так і не з’явилася. Зате з’явилася Настя з черговим скандалом. Як йому це все набридло. Добре, що не біля квартири. Не хотілося сцен на радість Аніним сусідам. Настю зустрів уже коли виїжджав з двору. Вона, звісно, рвалася до сестри. Він збрехав, що просто хотів привітати з днем народження, але сусідка сказала, що вона ще вчора ввечері поїхала кудись. А цілий день провів з колегами, міні-корпоратив в денний час. Повірила, начебто.

Андрій не залишав надії достукатися до своєї справжньої нареченої і вимолити у неї пробачення, але не міг знову приїхати до неї. І не тільки через свою брехню. Усі вихідні Настя не давала йому можливості залишитися самому. Хоча б не тягнула до своїх батьків. Чому він взагалі привіз її у свою квартиру? Чому так швидко погодився на все, що говорила майбутня теща?

Другого січня Настя попросила з’їздити з нею в клініку. І він ухопився за цю можливість. Можливо лікар підтвердить, що дитина не його чи взагалі вона не вагітна. Але ні. Лікар сказав, що точний термін ще визначити складно, але приблизно місяць. Плюс-мінус тиждень. На питання про тест на батьківство, проговорив, що для неінвазивного ще рано, а інвазивний небезпечний, і взагалі краще дочекатися народження. Нічого не зрозумів у термінах, але для себе вирішив, що тест обов’язково зробить, хай і після пологів. Настя без уваги цю розмову не залишила і всю дорогу клювала мізки. А наступного ж дня потягнула його в РАЦС, де показала довідку про вагітність і їх розписали.

Вона була щаслива, аж занадто. Наче перемогла в якійсь битві. І ввечері того ж дня потягла його до своїх батьків з радісною новиною. А Андрій знову не розумів як він так легко підписав документи. Ще зранку телефонувала мама з питанням коли його чекати з нареченою і він відбрехався якось, бо Настю везти до батьків ні за що не буде. А вже після обіду він одружений з нею. 

Наступного дня Андрій поїхав до офісу незважаючи на відпустку і ціленаправлено пішов до свого шефа, а тепер ще й тестя.

– Добрий день, Олегу Івановичу. Можна? – секретаря на місці не було, тому він постукав і зайшов у кабінет на свій страх і ризик.

– Проходь. Що у тебе?

– Я хочу обговорити деякі… моменти.

– Слухаю, – шеф нарешті відірвався від документів і підвів на нього погляд. В очах тільки повна байдужість. А раніше він бачив доброту і схвалення.

– Це стосується нашого життя з Настею.

Шеф-тесть мовчав і просто дивився на нього і Андрію знадобилося багато сил, щоб озвучити задумане.

– Після пологів я зроблю тест на батьківство. Якщо дитина не моя – подам на розлучення.

– Твоє право, – тільки й сказав і повернувся до вивчення документів.

Андрію нічого не залишилося, як покинути кабінет. А уже біля дверей він почув голос шефа.

– Помилявся я щодо тебе.

Щось уточнювати Андрій не став. Йому хотілося кричати, що він все виправить. Потрібен тільки час. От тільки холодність шефа, остання розмова з Анею говорили про те, що це буде складно зробити.