Розділ 415

— Потерпіла, вам слово, — звернувся суддя.
Вона подивилася на нього і тихо сказала:
— Ваша честь, прошу винести справедливе рішення. Ця людина зруйнувала моє життя, — емоційно промовила дівчина.

Вона на мить замовчала, збираючись із думками.
— Мене врятували двоє чоловіків: Сергій Андрійович, який став для мене батьком, — вона подивилася на нього, — і мій коханий чоловік, — перевела погляд на Стаса. — Якби не вони, моє життя й надалі було б суцільним пеклом.
Вона зітхнула й тихіше додала:
— Дякую, Ваша честь, у мене все.
— Дякую, потерпіла, — прихильно відповів суддя, уважно вислухавши Ганну. — Пане Феклістов, вам слово.
Адвокат підвівся.
— Ваша честь, мій підзахисний — шановний бізнесмен — не вчиняв цього злочину. Прошу його виправдати. Дякую, у мене все.
Він сів.
— Підсудний, вам останнє слово, — сказав суддя.
Юрчишин підвівся.
— Я не винний.
— У вас усе? — уточнив суддя.
— Так, — коротко відповів чоловік.
— Добре, сідайте. Суд іде до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
— Прошу всіх встати! — сказала секретар.
Суддя Мироненко повільно підвівся й вийшов із зали.

Після години напруженого очікування суддя повернувся до зали суду та офіційно оголосив вирок.
— Прошу всіх встати! — голосно сказала секретар.
У залі запанувала тиша. Суддя Мироненко сів на своє місце, відкрив справу і офіційно почав:
— Іменем України, суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, ухвалив:
— Визнати Юрчишина Валентина Валентиновича винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286-1 Кримінального кодексу України.
— Призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на вісім років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на сім років.
— Запобіжний захід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
— Вирок може бути оскаржений у встановленому законом порядку. Судове засідання оголошується закритим.
У Ганни на очах з’явилися сльози.
— Ганочко, ми перемогли, — радісно сказав Сергій Андрійович.
— Дякую, тату… — тихо відповіла вона.
Стас підійшов і міцно обійняв дружину, ніжно пригорнув її до себе.
Раптом Юрчишин у пориві гніву вигукнув:
— Ви всі ще пошкодуєте про це!
Вартовий швидко підійшов, надів на нього наручники й вивів із зали суду.

Останній розділ завтра.