— Ти молодець, доню, — тихо сказав Філатов, дивлячись на дівчину.
— Чи є ще клопотання по справі? — запитав суддя.
— Ні, Ваша честь, — відповіли учасники процесу.
— Тоді переходимо до судових дебатів. Слово надається представнику державного обвинувачення, — промовив суддя і жестом вказав на прокурора.
Прокурор встав і почав говорити:
— Шановний суд, учасники процесу! Вважаю, що під час досудового слідства та судового розгляду було надано достатньо доказів вини Юрчишина Валентина Валентиновича.
Його дії — керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, що призвело до наїзду на пішохода, — спричинили тяжкі тілесні ушкодження та невиправну шкоду здоров’ю потерпілої.
Висновок медичного обстеження, який міститься в матеріалах справи, підтверджує, що потерпіла більше не зможе ходити.
Тому прошу визнати його винним та призначити покарання відповідно до ст. 286-1 Кримінального кодексу України: позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із додатковим позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від 5 до 8 років.
— Дякую, у мене все, — сказав Валерій Віталійович.
Він сів.
— Слово надається адвокату потерпілої, — промовив суддя.
— Шановний суд, — встав Євген Вікторович, — повністю підтримую пана прокурора. Вина підсудного доведена повністю, тому прошу винести йому суворий вирок. Адже де є злочин, там рано чи пізно настає кара, — наголосив юрист.
Валентин засміявся, але суддя суворо подивився на підсудного.
#71 в Детектив/Трилер
#22 в Детектив
#698 в Любовні романи
#319 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.04.2026