До мене звернувся мій давній друг Філатов Сергій Андрійович. Продовжив говорити радник юстиції першого класу, що зараз опікується онукою свого друга. Він пояснив, що дівчина стала інвалідом через дії відомого бізнесмена, тобто підсудного, проте справу закрили. Попросив посприяти, щоб її розглянули повторно.
Я взяв справу під власний контроль. Виявилось, що пан Юрчишин заплатив слідчому, щоб той знищив усі докази та закрив справу.
— Це брехня! — заперечив Юрчишин. — До речі, цей Філатов її не батько, а ця дівчина брехлива, — принизливо додав Валентин.
— Підсудний, я вас зараз виведу з залу! — строго сказав суддя.
— Ваша честь, дозвольте, — попросила дівчина. — Сергій Андрійович став для мене батьком.
— Ганочко, не хвилюйся, тобі не можна, — тихо сказав Філатов, стискаючи її руку.
— Дякую, — ледь чутно відповіла Ганна, відчуваючи різкий біль — той самий, якого так боялася.
Філатов уважно подивився на неї:
— Тобі погано?
— Ні… нічого, я в порядку, — прошепотіла дівчина.
— Давай зроблю тобі укол у руку, — запропонував чоловік.
— Ні… я від нього дуже хочу спати. Будь ласка, не треба… — вона благально подивилася на Філатова. — Просто будь зі мною поруч… тату, — тихо сказала дівчина.
#101 в Детектив/Трилер
#34 в Детектив
#1080 в Любовні романи
#494 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.04.2026