Розділ 408

Суддя звернувся до адвоката потерпілої:
— Адвокат потерпілої, вам слово.
Адвокат, Євген Вікторович, який сидів біля Гани, підвівся і промовив:
— Шановний суд, я повністю підтримую пана прокурора. Я впевнений, що саме підсудний вчинив цей жахливий злочин, унаслідок якого молода дівчина не може ходити. Маю намір разом зі слідством це довести. Дякую.
Після цього Зарецький сів.
Суддя звернувся до підсудного:
— Представтеся, будь ласка.
Він упевнено встав і відповів:
— Юрчишин Валентин Валентинович, 45 років, бізнесмен, не одружений.
— Ви чули обвинувачення? — запитав головуючий.
— Чи визнаєте себе винним? — продовжив головуючий.
— Ні, ваша честь, не визнаю. Я цього не робив, — відповів Валентин.

— Пане Феклістов, вам слово, — звернувся суддя.
Він підвівся і впевнено промовив:
— Ваша честь, я впевнений, що мій підзахисний не винний. І сьогодні я це доведу.

— Добре, сідайте, — дозволив суддя.
Потім головуючий звернувся до потерпілої:
— Потерпіла, будь ласка, назвіть своє ім’я, прізвище та по-батькові, — попросив головуючий, уважно дивлячись на дівчину.
— Пробачте, на жаль, підтвердити я не можу… — мовила Ганна, опустивши очі.
— Суд розуміє ваш стан здоров’я, — зазначив суддя.
— Дякую вам, — тихо відповіла дівчина, дивлячись на Дмитра Сергійовича.
— Я — Поляньська Ганна Гіннадіївна. Мені 27 років, наразі я не працюю, — додала вона, трохи зібравшись із силами.