Розділ 405

Стас завіз Ганну до зали суду. Сергій Андрійович тихо сів на місце для глядачів, уважно спостерігаючи за всім, що відбувається. Адвокат зайняв своє місце поруч із столом захисту.
Молодий чоловік обережно підкотив дружину до столу й зупинився поруч із Зарецьким, підтримуючи її поглядом.

Через хвилину до зали зайшов прокурор — Ємельянов Валерій Віталійович, представник сторони обвинувачення. Чоловік у формі впевнено підійшов до свого місця поруч із Ганною й стримано промовив.

— Доброго дня, потерпіла. Пане адвокате, вітаю.
Євген Вікторович кивнув, потиснувши руку Прокурору.

Ганна подивилася на нього й ледь помітно кивнула у відповідь, намагаючись зберігати спокій.
Вона міцно стискала підлокітник візка, ледве стримуючи хвилювання. Стас помітив це, обережно торкнувся її руки й м’яко сказав:
— Кохана, все добре. Я поруч, не хвилюйся.
Він не відводив погляду від дружини, намагаючись передати їй упевненість.
Ганна трохи заспокоїлася й тихо прошипотіла.
— Дякую тобі.

 Ганна благально подивилася на Сергія Андрійовича. Він одразу відреагував: підійшов ближче й тихо сказав:
— Моя хороша, ти впораєшся.
— Дякую вам, — відповіла дівчина, намагаючись заспокоїти хвилювання.
До зали судового засідання доставили підсудного Юрчишина. Його привів вартовий і зняв з нього наручники. Валентин сів на лаву підсудних і з презирством подивився на Ганну. Від цього погляду у дівчини по шкірі пробігли мурашки.
Його адвокат мовчки сів поруч.
Раптом двері відчинилися, і до зали зайшов суддя — Мироненко Дмитро Сергійович.
— Прошу всіх встати, — оголосила секретар.
Головуючий підійшов до свого місця, сів і спокійно промовив:
— Прошу всіх сідати.

Дорогі читачі! У зв’язку з технічних причин кінець моєї книги вийде завтра. Не пропустіть цю важливу подію!