Розділ 404

— Ти в мене велика молодець, — сказав Полянський, ніжно дивлячись на дружину.
На Стасові вже був синій діловий костюм — такий стиль був звичним для нього щодня. Він був повністю готовий їхати до суду.

Дівчина одягла білу класичну сорочку, чорні брюки та темно-синій піджак, який подарував їй Сергій Андрійович. Вона акуратно вирівняла своє довге волосся — цей образ надзвичайно їй пасував. Ганна була справді дуже вродливою.
— Стас, як тобі? — звернулася вона до чоловіка, дивлячись на нього.

Стас, побачивши її, був приголомшений. Він відчув сильне хвилювання — таке ж, як і тоді, коли побачив її вперше. Але тепер вона виглядала не лише вродливою, а й упевненою.
— Тобі дуже личить, — відповів він, не відводячи від неї очей

— Дякую тобі, — тихо сказала Ганна, дивлячись на Стаса.
Вона на мить,  зніяковіло попросила.

— Можеш допомогти мені взути туфлі, будь ласка?
— Так, звісно, кохана, — відповів Стас.
Він обережно взяв її ногу й ніжно взув туфлю, стараючись не завдати жодного дискомфорту.
— Дякую тобі, любий, — відповіла Ганна, подивившись на чоловіка.

— Усе, ми готові. Пусте кохана — м'яко сказав Стас їдемо.

Дівчина кивнула та скерувала візок до виходу з кімнати. Стас ішов поруч, уважно стежачи, щоб їй було зручно. Він відкрив двері й пропустив її вперед, не зводячи з неї турботливого погляду.
Попереду на них чекав важливий день — день, який міг змінити їхнє життя.