Розділ 399

Вона зробила глибокий вдих, після чого тихо відповіла:
— Так… але хвилювання переповнює мене, — зізналася дружина.
— Я впевнений, ми переможемо в суді. Ти сильна, вольова. Я з тобою, кохана… І ми з Сергієм Андрійовичем будемо поруч, — м’яко сказав, чоловік підтримуючи її.

Стас лагідно тримав Гану за руку і, не відводячи від неї очей, запропонував:

— Давай зараз зберемося і поїдемо трохи подихати свіжим повітрям.
Дружина подивилася на Стаса закоханим поглядом і м’яко відповіла:
— Із задоволенням, любий, дякую тобі це  зараз саме те, що мені потрібно… Ти розумієш мене без слів, — додала вона.

Ганна самостійно прийняла душ, одягнулася й перисіла у інвалідний візок. Стас ще знаходився у ванній. Була дев’ята ранку. Суд призначили на чотирнадцяту.
Сергій Андрійович уже давно не спав. Він вийшов із кабінету, спустився сходами з другого поверху будинку й постукав у кімнату Ганни та Стаса.
— Можна? — запитав чоловік.
— Так, звісно, Сергію Андрійовичу, — відповіла Ганна, дивлячись на літнього лікаря, який увійшов усередину й м’яко, з теплою усмішкою сказав:
— Добрий ранок, Ганочко.
— Доброго ранку, — з повагою привітно відповіла дівчина, не відводячи погляду.
— Мені приємно бачити твої успіхи, моя хороша. Ти вже так багато робиш сама. Молодець.
— Дякую вам, Сергію Андрійовичу, — тихо відповіла вона й додала, трохи зніяковіло: — Це все завдяки вам… вашим вправам, які ви мені робили. А потім я сама продовжувала тренуватись.

Дорогі друзі, дякую всім за підтримку та активність! 💛