Знаєш, чого я боюся? — запитала дівчина.
— Що саме? — перепитав чоловік.
— Того, що завтра під час суду сильно болітиме хребет… — тихо зізналася Ганна. — Від сильного хвилювання біль іноді з’являється. Якщо так станеться, навіть не уявляю, як впораюсь.
— Кохана, обіцяю, я буду поруч і триматиму тебе за руку. А зараз відпочивай, — м’яко сказав чоловік.
— Дякую тобі… Кожного дня дякую Богові за тебе, — тихо відповіла дівчина.
— Солодких снів, любий, і тобі, — промовив Стас.
Зранку молодий чоловік підвівся раніше поки дружина ще спала Стас тихо, приготував сніданок — ніжний омлет із сиром і ароматну каву.
Він обережно приніс усе до ліжка.
— Дякую тобі… — тихо промовила вона, дивлячись на нього теплими очима.
Стас лагідно посміхнувся.
— На здоров’я, кохана.
Вона скуштувала омлет і, трохи здивовано, підняла на нього погляд:
— Ти дуже добре готуєш…
— Ні, краще за тебе — рідна, — м’яко відповів чоловік.
Він на мить затримав погляд на її очах, ніби шукаючи в них щось важливе.
— Ти готова? — тихо запитав він.
#363 в Детектив/Трилер
#150 в Детектив
#3607 в Любовні романи
#1604 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 29.03.2026