Розділ 397

— Я закінчив, Ганочко. Як ти себе почуваєш? — м’яко запитав лікар.
Вона полегшено зітхнула й тихо промовила:
— Дякую вам… Біль минув. Ви, як завжди, рятуєте мене.
Він обережно допоміг їй лягти на спину. Ганна з вдячністю подивилася на чоловіка й тихо сказала:
— Завдяки вам винний в аварії завтра постане перед судом.
Після короткої паузи вона додала з хвилюванням:
— Я хочу попросити вас… щоб на засіданні ви були поруч зі мною.
— Звісно буду, — відповів Сергій Андрійович. — Як я можу залишити тебе в такий важливий день для нас усіх?
Він лагідно подивився на дівчину, а потім тихо сказав:
— Добре, доню. Уже пізно, відпочивай. Залишу вас зі Стасом наодинці. Добраніч, люба.
— Впевнений, Ганочко, він отримає покарання, на яке заслуговує, — завірив Сергій Андрійович.
— Дякую вам, Сергію Андрійовичу, — тихо промовила Ганна.
Чоловік подивився на неї й вийшов.

За мить Стас обережно приліг поруч із дружиною, ніби боявся зайвим рухом завдати їй болю.
— Кохана, я радий, що тобі краще, — тихо сказав він.
— Дякую тобі… — відповіла Ганна, не відводячи погляду від чоловіка.
Вона на мить замовкла, а потім тихо, з ноткою провини, промовила:
— Вибач мені… Тобі, напевно, вже набридло, що в мене постійні напади болю?
Стас похитав головою й обережно взяв її за руку.
— Кохана, не вигадуй. Ти не винна в тому, що тобі погано.
Він на мить замислився, а потім спокійно додав:
— Тим паче, я як лікар добре розумію причину цього болю. При такій травмі, як у тебе, на жаль, він може виникати постійно.
Ганна уважно подивилася на нього й тихо запитала:
— І тебе це не дратує?
У її голосі звучала невпевненість.
— Звісно, ні, — заперечив молодий чоловік і ніжно стиснув її руку. — Я дуже кохаю тебе.
— Можна спитати тебе?.. — тихо промовила Ганна.
Вона уважно подивилася чоловікові в очі.
— Ти не шкодуєш, що одружився зі мною?
Стас упевнено подивився на неї й одразу відповів:
— Ніколи. Ти — кохання всього мого життя.
— Кохана, пообіцяй, — мовив Стас, — що більше ніколи не будеш допускати таких думок.
— Дякую тобі… — тихо відповіла Ганна. — Обіцяю тобі.
— Завтра важкий день, — сказала дівчина. — Давай спати. На добраніч, любий… — вона з любов’ю подивилася на чоловіка.
— Навзаєм, кохана, — відповів Стас. — Не хвилюйся, ти не одна. У тебе є я та Сергій Андрійович. Разом ми впораємося завтра, — запевнив молодий чоловік.
— Дякую тобі… — тихо промовила Ганна.