Розділ 394

— Добре, моя хороша, залишу тебе з твоїм чоловіком наодинці. Уже пізно, треба відпочивати, — м’яко сказав Сергій Андрійович.
— Ви маєте рацію, — відповіла Ганна. — Дуже дякую вам. Відпочивайте. На добраніч.
— Дякую тобі, Ганочко, — чоловік усміхнувся і тихо вийшов із кімнати.
У квартирі стало тихо.
Стас і Ганна залишилися наодинці.
Стас обережно ліг поруч і допоміг Ганні зручно влаштуватися на спині.
— Як ти? — турботливо запитав чоловік, уважно дивлячись на неї.
— Набагато краще, — тихо відповіла дівчина.
В її голосі вже не було тієї тривоги, що була раніше. Поруч зі Стасом вона почувалася спокійніше.

— Дякую тобі… — щиро мовила Ганна, дивлячись на чоловіка. — Я трохи хвилююся перед судом, — тихо зізналася вона. — Мені буде непросто побачити людину, через яку я назавжди опинилася в інвалідному візку…
— Кохана, — м’яко сказав чоловік, беручи її за руку. — Ми з професором будемо поруч. Разом ми впораємося, — запевнив молодий чоловік.
Він на мить замовк, а потім додав уже твердіше:
— Нарешті цей пихатий, безпринципний бізнесмен відповість за те, що зробив.
Ганна уважно подивилася на нього і тихо сказала:
— Так… ти маєш рацію. Дякую тобі за підтримку.

— Я кохаю тебе, — ніжно сказав Стас, дивлячись їй у вічі.
— І я тебе дуже сильно, — відповіла Ганна, тримаючи погляд на чоловікові. — Я кохаю тебе.
— Скажи, тобі дійсно так допомагає масаж, який робить професор? — запитав Стас.
— Так, мені навіть складно описати словами, наскільки мені легше, — відповіла дівчина.
— Добре, давай будемо відпочивати, — сказав молодий чоловік.
— На добраніч, — лагідно сказала Ганна.
Молодий чоловік ніжно взяв її руку та поцілував.
Зі Стасом вона відчула себе у безпеці, а те, що з Сергієм Андрійовичем усе добре, дарувало їй додаткове відчуття спокою на душі.
Вони заснули, міцно тримаючись за руки.