Повернути Мене до життя

Розділ 392

— Навіть повірити важко… — емоційно сказала Ганна. — Тобто ми повертаємося додому, в Україну? — запитала вона тремтячим голосом.
— Саме так, — відповів Сергій Андрійович. — Я вже замовив три квитки на літак. Завтра виліт.
Він простягнув їй квитки. Ганна взяла їх тремтячими руками й кілька секунд мовчки дивилася на них, ніби боялася, що це лише сон.
— Але попереду, моя хороша, — м’яко сказав чоловік, — на тебе чекає важкий процес.
— Я готова… Адже в мене є ви і Стас. З вами я нічого не боюся, — тихо відповіла Ганна, не відводячи погляду від чоловіка.
У її голосі звучала впевненість, якої раніше майже не було.
Полянський подивився на дружину й ніжно сказав:
— Кохана, разом ми все подолаємо.
— Дякую тобі, любий… — щиро мовила Ганна, дивлячись на Стаса.
У її очах світилася вдячність і тихе щастя.
Сергій Андрійович подивився на годинник і тихо сказав:
— Добре, діти, мені вже час. Я зняв номер у готелі.
— Сергію Андрійовичу, не йдіть… — тихо попросила Ганна, дивлячись чоловікові прямо в очі. — Залишайтесь будь ласка тут.

— Так, — підтримав Ганну Стас. — Професоре, навіщо вам готель? Ми ж ваша сім’я.
Сергій Андрійович на мить задумався.
— У мене дуже болить хребет… — тихо мовила Ганна. — Можете, будь ласка, зробити мені масаж? — щиро попросила дівчина.
У кімнаті на кілька секунд запанувала тиша.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше