Розділ 384

Він узяв її за руку. Вона слабо стиснула його долоню — її пальці трохи тремтіли від стресу.
— Гадки не маю, хто хотів мене вбити… — сказала Ганна, дивлячись на Стаса.
Полянський і досі не міг оговтатися після зустрічі зі злочинцем, тому нічого не відповів.
— Найважливіше для мене, щоб Сергій Андрійович вижив, — тихо зазначила Ганна.
— Впевнений, що так і буде, — м’яко відповів Стас.

Була пізня ніч. Стас лежав поруч із Ганою, і вони тихо розмовляли.
— Пробач мені… мабуть, ти дуже хочеш спати, — тихо сказала дівчина й винувато подивилася на нього. — На жаль, через біль я ніяк не можу заснути.
Стас м’яко усміхнувся.
— Все добре, кохана, — відповів він спокійно. — Я зовсім не втомився. Сну в мене сьогодні немає… він від мене втік.
Чоловік пожартував, намагаючись її трохи заспокоїти.
Після короткої паузи він серйозніше подивився на Ганну.
— Насправді я досі не можу зрозуміти, чому тобі не допомагають такі сильні знеболювальні…
Дівчина на мить опустила очі.
— Тому що Сергій Андрійович у дуже важкому стані… — тихо відповіла вона. — Я дуже хвилююся за нього.
Наступного ранку Ганна вже не могла стримати хвилювання.
— Не можу дочекатися завтра, щоб поїхати до нього у лікарню, — додала вона. — Будь ласка, давай приїдемо якнайшвидше, — попросила Ганна.
— Звісно, — відповів Поляньський спокійно.
Вона серйозно подивилася Стасу в очі:
— Прошу, не ревнуй мене до лікаря.