Стас ввів Ганні знеболювальне через катетер. Коли препарат подіяв, він обережно запитав:
— Кохана, як ти зараз?
— Набагато краще, — відповіла дівчина, тримаючи погляд на чоловікові. Полегшено зітхнувши, вона додала: — Дуже дякую тобі.
— Стас, будь ласка, — продовжила вона, — повертаємось до Німеччини. Я хочу бути поряд із Сергієм Андрійовичем. Я не можу спокійно відпочивати, поки він у важкому стані.
— Так, звісно, — відповів Поляньскій. — Відпочинь трохи, а я зберу валізи.
За півтори години Стас з Ганою приїхали до Дюсельдорфа й одразу попрямували до лікарні Райзона. Чоловік допоміг дівчині пересісти з таксі на візок. Вона впевнено скерувала його джойстик до пандусу на вході.
Габріель, побачивши їх, спочатку сказав німецькою:
— Hallo, Hanna, Stanislaw! Willkommen!
Потім українською:
— Ганно, Станіславе, вітаю!
Поляньський потиснув лікарю руку й кивнув головою.
— Пане Габріель, — стривожено мовила Ганна, — як Сергій Андрійович?
— Поки що без змін, спокійно, — відповів Райзон.
— Прошу вас, — благально додала Ганна, — дозвольте мені його побачити. Я дуже хочу бути поруч… Будь ласка, пропустіть мене.
— Er ist auf der Intensivstation, — відповів Райзон німецькою,
потім українською:
— Він у реанімації.
Габріель побачив схвильовану Ганну.
— Добре, нам сюди, — сказав він і жестом показав дорогу до реанімації.
#457 в Детектив/Трилер
#200 в Детектив
#4369 в Любовні романи
#1984 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 05.03.2026