Розділ 377

— Стасе… з Сергієм Андрійовичем нещастя! — вигукнула Ганна, і її голос здригнувся.
Стас миттєво відкрив геолокацію та відстежив місце перебування Філатова.
— Я знаю, де він зараз… — швидко сказав Поляскій.
Стас стис телефон. Вони з Ганною були в Парижі, часу на дорогу не було, тому доводилося діяти дистанційно.
Він набрав номер професора Райзона.

— Herr Gabriel, mit Serhii Andriiovych ist etwas passiert. Ich glaube, es war ein Unfall.
(Пане Габріелю, з Сергієм Андрійовичем щось сталося. Думаю, це аварія.)

— Verstanden. Schick mir sofort die Adresse, ich schicke einen Krankenwagen. Sobald es Neuigkeiten gibt, rufe ich Sie an.

(Зрозумів. Негайно надішліть мені адресу, я відправляю карету швидкої допомоги. Як тільки будуть новини, подзвоню.)
Стас міцніше стис телефон. Кожна секунда здавалася вічністю.

Чоловік подивився на дружину й одразу помітив, що їй зле: на обличчі Ганни виступив холодний піт. Вона поблідла і, важко дихаючи, прошепотіла:
— Стас… мені боляче.
Він поспішно підійшов до ліжка, на якому вона лежала, і тихо мовив:
— Потерпи, рідненька… зараз вколю тобі знеболювальне.
Вона зробила глибокий вдих і ледь чутно відповіла:
— Не треба… від нього я дуже хочу спати… але не зможу, поки не дізнаюся, що там Сергій Андрійович… — наголосила Ганна.
Стас схилився над нею:
— Люба, але як ти будеш терпіти?
— Неважливо, — тихо сказала вона, дивлячись йому в очі. — Для мене зараз головне, щоб з ним усе було добре. До болю я звикла… я впоралась.
— Дай мені свою руку, — попросила вона.
— Звісно… — емоційно відповів Стас, узявши її руку. Вона слабо стисла його пальці.

«Вам цікаво, що буде далі? Додавайте у свою бібліотеку та дізнавайтеся першими!»