Розділ 372

Юрчишин зробив паузу, потім сказав:
— Але ж у світі трапляється багато нещасних випадків… Як із літніми, так і з молодими. Ви згодні, Альберт Романович?
Адвокат уважно подивився чоловікові в очі і кивнув головою.
— Так шкода… Таке життя, — з удаваною печаллю сказав Павло Валентинович.
— Добре, пане адвокате, ідіть працюйте, — продовжив говорити Павло.
— Більше не розчаровуйте мене, — холодно, але спокійно наголосив Юрчишин.
— До зустрічі, — відповів Альберт Робетович.
Він підійшов до дверей і покликав вартового. Той прийшов швидко.
— Побачення закінчено, — сказав адвокат.
— Юрчишин, встати! — наказав лейтенант.
— Руки! — мовив лейтенант, одягаючи наручники.
— На вихід! — додав він.

Адвокат вийшов із ізолятора і подзвонив з невідомого номера.
— Потрібно зустрітися, — коротко сказав він, коли в слухавці відповіли.
Чоловік приїхав до гаражу і постукав у двері. Високий худорлявий чоловік відкрив їх і саркастично промовив:
— Які люди… Проходьте, пане.
Чоловік озирнувся та увійшов у середину.
— Чого треба? — спитав чоловік, уважно дивлячись на Феклістова.
Адвокат простягнув йому дві фотографії та промовив:
— Ця дівка та чоловік повинні відправитися на відпочинок… назавжди, — тихо сказав Альберт.

Злочинець подивився на фотографії і спокійно відповів:
— Двісті тисяч доларів за обох.
— Звісно, — сказав Феклістов і дістав з кишені дряпового пальта товстий конверт.
Він простягнув його чоловікові:
— Сто зараз, сто після, коли закінчиш роботу.
Чоловік кивнув.
— Ось адреса, де зараз знаходиться дівчина і лікар, — простягнув йому папір.
Злочинець подивився і знову кивнув, але наголосив адвокат:
— Все повинно виглядати як нещасний випадок.
— Строк — тиждень, — наголосив Альберт.
— Добре, бувай, — сказав чоловік.
Він торкнувся пліча злочинця і вийшов.