— Павло Валентинович, заспокойтеся, будь ласка… — затинаючись, невпевнено промовив адвокат.
Юрчишин різко підвівся.
— Не треба мене заспокоювати! Я хочу вийти звідси!
Його обличчя було сповнене гніву. Очі палали люттю, щелепи напружилися. Феклістов дуже боявся Юрчишина — він добре знав, що той ніколи не пробачає помилок.
— Якщо ти не здатний як слід виконувати свою роботу, вилетиш із колегії адвокатів. Будеш захищати лише безхатьків на вокзалі. Я тебе знищу, — погрозливо сказав Павло Валентинович.
Альберт Робертович збіднів.
— Послухайте, пане… — виправдовувався він. — Насправді зараз ситуація дуже складна. Я не можу домогтися, щоб вас звільнили…
Голос адвоката тремтів.
— Справа знаходиться на контролі генерального прокурора. Її перегляд ініціював відомий нейрохірург Філатов Сергій Андрійович. Саме він і державний радник юстиції — кращі друзі, — пояснив адвокат, намагаючись зберегти спокій.
— Цей лікар… — знову, він — Як він мені набрид із тою дівкою-калікою, — злісно наголосив чоловік. — Невже він може зрівнятися зі мною? — додав, ледве стримуючи лють.
Філатов доволі впливовий, — додав адвокат. — Має хороші зв'язки, навіть закордоном, і відому лікарню у місті.
— Та знаю я, — перебив його Павло Валентинович, наводив справки.
Юрчишин, опанувавши себе, глибоко вдихнув і на хвилину закрив очі. Потім подивився на Феклістова.
#77 в Детектив/Трилер
#21 в Детектив
#762 в Любовні романи
#348 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.04.2026