— Кохана, ти неймовірна, — ніжно сказав чоловік і подивився на дружину. — Ти розтопила серця моїх батьків. Дякую тобі за це.
Він на мить замовк, ніби добираючи слова.
— Характер у мого тата, м’яко кажучи, не цукор. Він дуже впертий, — з легкою усмішкою додав Стас.
Вона слухала, не відводячи погляду від чоловіка. У її очах було тепло й розуміння.
— Я рада, що твій тато прийняв мене, хоча йому було нелегко, — тихо відповіла дівчина.
Чоловік ніжно поцілував дружину та обійняв. Тихо, прямо в вухо, прошепотів з любов’ю—
Сонечко, ти в мене золото.
— Насправді, я тільки вчуся, — з посмішкою відповіла дівчина.
— У такому випадку, у тебе добре виходить, — жартівливо відповів Полянський.
— Ти в мене найкращий, — щиро мовила Ганна.
— Люба, мені до тебе ще дуже далеко, — відповів Стас, дивлячись на дружину. — Але я буду старатися.
— В тебе виходить, — тихо сказала Ганна.
#373 в Детектив/Трилер
#163 в Детектив
#3705 в Любовні романи
#1658 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026