Володимир Павлович — почав говорити:
— Ганно, прошу пробачення, я не мав права вас так ображати. Я поводився грубо та некоректно, і шкодую про це.
— Стасе, пробач мені, що я хотів завадити вашому шлюбу. Ти справді вже дорослий, а я зовсім про це забув. Я поважаю твоє рішення, — вже м’якше промовив батько. — Я бажаю вам щастя.
— Гано ,незважаючи на мою грубість, ви не стали відповідати мені тим самим, що характеризує вас як добру, розумну та виховану дівчину, — продовжив говорити батько Стаса. — Я бачу, що ви дуже кохаєте мого сина, а він вас. Незважаючи на мій тиск, син не відмовився бути з вами. Ваші обмеження не мають значення. Я бажаю вам щастя, — м’яко сказав Володимир Павлович.
— Я сподіваюся, що коли ми знову побачимося, наша зустріч буде зовсім іншою, ніж перше знайомство. Ви дасте мені шанс усе виправити? — звернувся Володимир Павлович до дівчини, його голос лунав чітко й впевнено.
— Володимир Павлович, вам нема за що вибачатися, я вже забула, не ображаюсь на вас, — м’яко сказала Ганна.
Батько глибоко вдихнув і щиро сказав:
— Дякую.
— Ми дуже любимо вас, дити, — м’яко сказала Валентина Іванівна. — До зустрічі.
— До зустрічі, — сказали Стас та Ганна у відповідь.
#366 в Детектив/Трилер
#167 в Детектив
#3620 в Любовні романи
#1620 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026