Розділ 364

— Хочу попросити тебе про дещо, — продовжила говорити Ганна. — Будь ласка, помирись з батьками.
— Кохана, — відповів Стас, — ти ж бачила, як вони реагують. Думаю, їм потрібен час.
— Я втратила батьків, коли була зовсім маленька, — почала розповідати дівчина, дивлячись Стасу в очі. — Я не дуже добре пам’ятаю їх, лише окремі моменти: як батько читав мені казку на ніч, а мама співала колискову, — додала Ганна з сумом у голосі.
— Одного дня тато не прийшов знову читати мені, а мама не заспівала колискову, знову…
Чоловік ніжно провів по її обличчю руку, співчуттям на обличчі та тоні голосу мовив:
— Мені дуже шкода.
— Дякую тобі, — мовила Ганна, дивлячись Стасу в очі. — Пам’ятаю, як прийшов дідусь, узяв мене на руки і, дивлячись на мене, сказав: «Ніколи тебе не залишу».
— Він стримав обіцянку, — продовжила Ганна. — Виховав мене, дідусь дуже любив мене, піклувався. Коли я отримала травму хребта, він все робив для мене, доглядав.

— Кохана, твій дідусь дуже постарався, — почав Стас, не відводячи погляду від дружини, зробив невелику паузу і продовжив:
— Ти маєш багато прекрасних рис, саме вони мене привабили в тобі. Не тільки зовнішня, але й внутрішня краса перевернули мої погляди, якими я раніше керувався при виборі ідеальної дружини.
— Я не ідеальний, — зізнався Поляньскій. — Багато разів розчарував тебе… Пробач, я жалкую про це.
— Іноді поводився жахливо, ранив тебе.
— Але ти завжди прощала мене, довго не ображалась…
— Я хочу сказати тобі ще одну річ, — додав чоловік.
Вона уважно подивилася йому в очі.
— Я одружився з тобою не з жалю, а тому що справді кохаю тебе, — емоційно сказав він. — Ти потрібна мені. Це не просто гарні слова — це чиста правда.
Він зробив паузу й тихіше додав:
— Я хочу, щоб ти ніколи в цьому не сумнівалася. Прошу, вір мені.