Розділ 359

Поляньскій узяв її руку й обережно стиснув.
— Доню, — м’яко сказав літній чоловік з екрана під час відеозв’язку, — я радий, що тепер у мене є ти. А зараз я мушу відключатися. Скоро в мене для тебе будуть гарні новини, — загадково наголосив Сергій Андрійович, — але не сьогодні. Гарного відпочинку, молоді люди.

— Дякую вам, лікарю, — тихо сказала дівчина, дивлячись в екран, у вічі Сергію Андрійовичу.
— Професоре, щиро дякую, — додав Стас. — До зв’язку.
— Бувайте, — сказав літній чоловік і відключився.

Станіслав присів на край ліжка, на якому лежала Ганна. Подивився на неї і ніжно сказав:
— Тобі треба поспати, відпочити.
— Дякую тобі, — відповіла Ганна, тримаючи погляд на чоловікові. — Біль справді забрав у мене сили.
— Я ляжу тут поруч, на дивані, щоб не завжити тобі, — наголосив Стас.
Вона подивилася на нього і відповіла:
— Стас, я вдячна тобі за делікатність і турботу, але ти ніколи не можеш мені завадити. Зараз зі мною все добре, тому лягай поруч.

— Добре, як скажеш, — тихо промовив він і обережно приліг поруч.
— Все добре? — запитав він.
— Так, не хвилюйся, — відповіла Ганна, дивлячись чоловікові в очі.
— Можна запитати тебе? — мовила дівчина.
— Звісно, — відповів Поляньський.
— Тобі не набридло…? — здивовано спитав Стас.
— Що ти маєш на увазі? — здивовано перепитав Стас, уважно дивлячись на дружину.
— Бути зі мною, — тихо відповіла вона. — Ці мої приступи болю і ще багато іншого… — продовжила говорити вона, ледь чутно.