Розділ 348

Михайло Романович, генерал-майор, сидів у своєму кабінеті Генеральної прокуратури. Він працював за великим дубовим столом, уважно переглядаючи матеріали справи. Чоловік задіяв усі свої зв’язки, аби допомогти старому другові Сергію Андрійовичу та дівчині, про яку той піклувався. Він був налаштований рішуче — водій, власник мережі заправних станцій Юрчишин Павло Валентинович, мав отримати заслужене покарання за наїзд на молоду дівчину.
У двері кабінету постукали.

— Дозвольте, пане генерале? — пролунав голос заступника начальника карного розшуку Іванова Олександра Володимировича.
— Так, Сашо, проходь, сідай, — запросив Михайло Романович. — Що в тебе по справі наїзду на Ганну?
— Пане генерал-майоре, — офіційно доповів майор, — у нас є відеозапис того дня. На ньому чітко зафіксовано момент, коли Юрчишин збиває дівчину на пішохідному переході. Машину ідентифіковано — вона належить Юрчишину Павлу Валентиновичу.
Генерал підвів погляд.
— Це дуже хороша новина, майоре. У нас є всі підстави для його арешту. Тож дій, Олександре Володимировичу, — наказав Михайло Романович.
Майор підвівся.
— Слухаюсь, пане генерале. Дозвольте йти.
— Не затримую, — коротко відповів генерал.
Майор повернувся до свого кабінету й одразу викликав слідчого. За кілька хвилин до приміщення зайшов молодий чоловік — капітан Лавенюк Андрій Іванович.
— Пане майоре, дозвольте?
— Так, Андрію, заходь, — відповів він і простягнув документи. — Ось ордер на арешт Юрчишина Павла Валентиновича. Негайно вирушайте до його заміського будинку та затримайте його.
— Слухаюсь, пане майоре, — чітко відповів слідчий й одразу вийшов із кабінету.
За годину слідчий разом із кількома офіцерами прибули до чотириповерхового котеджу, де мешкав Юрчишин. Навколо будинку чергувала численна охорона. Майор підійшов до воріт і натиснув кнопку дзвінка. За мить важкі двері відчинив високий охоронець.
Майор показав службове посвідчення.
— Поліція. Павло Валентинович удома? Дозвольте пройти.
Охоронець мовчки відійшов убік, пропускаючи правоохоронців усередину.
Коли поліцейські зайшли до будинку, з кабінету на другому поверсі вийшов Юрчишин. Він повільно спустився сходами до вітальні й зупинився, оглядаючи гостей.
— Панове, — саркастично мовив він, — чим зобов’язаний такому візиту?
Майор зробив крок уперед.
— Юрчишин Павло Валентинович, ви заарештовані. Ви підозрютеся у скоєнні кримінального правопорушення — порушенні правил дорожнього руху, а саме наїзді на молоду дівчину, що призвело до непоправної шкоди здоров’ю постраждалої.