Розділ 345

Коли Ганна та Стас опинилися всередині кошика кулі, інструктор звернувся англійською:

— Prepare for takeoff! — Приготуйтеся до зльоту.
Пальники кулі розгорілися, і кошик повільно почав підніматися над землею. Спершу відчувалася легка невпевненість, а потім повітряна кулька неспішно відривалася від галявини. Ганна відчула, як вітер обдуває обличчя,а серце б’ється швидше від хвилювання.
Вона підняла очі й побачила, як маленькі люди та машини на галявині стають крихітними, а над ними відкривається панорама Парижа. З середини кулі чітко виднілася Ейфелева вежа, витончено здіймаючись над містом.

— Стас, це неймовірно! — вигукнула Ганна, захоплено оглядаючи околиці.
Стас узяв її руку та м’яко сказав:
— Так, кохана, я радий, що тобі сподобалося, — задоволено промовив молодий чоловік, ніжно дивлячись на дружину.
— Пам’ятаєш, ти казала, що соромишся своїх обмежень? Подивись навколо: ти абсолютно вільна! — наголосив Стас.
— А тепер скажи голосно: «У мене немає обмежень!» — попросив він.
— Я вільна! — крикнула Ганна, і її голос лунав у просторі.
Вона подивилась на Стаса, стискаючи його руку, і мовила:
— Дякую тобі, любий. Завдяки тобі я найщасливіша у світі, навіть забуваю про те, що не можу ходити, — продовжила говорити дівчина.
— Кохана, — ніжно сказав Поляньскій, тримаючи погляд на дружині, — ти можеш літати, ти мандруєш, живеш… Інвалідний візок не заважає тобі отримувати задоволення від життя, — наголосив чоловік і ніжно поцілував її.