Закінчивши розмову, вона подивилася на Стаса, який продовжував їсти, і зізналася:
— Я дуже хвилююся за Сергія Андрійовича… раптом він знову почне пити.
— Кохана, я думаю, що професор не буде цього робити. Я впевнений, що все буде добре, — заспокоював її чоловік.
Вона зітхнула:
— Дякую тобі, ти мене трохи заспокоїв.
Поляскій подивився на годинник і сказав:
— Нам час збиратися, сюрприз на тебе вже зачекався, — посміхаючись, мовив Стас.
Вона подивилася на нього з ніжністю і раптом, трохи ніяковіючи, запитала:
— Допоможеш мені, будь ласка, вдягнутися?
— Звісно, з задоволенням, — м’яко відповів Стас.
Він обережно допоміг їй, уважно дивлячись у вічі:
— Кохана, все добре?
Вона подивилася на Стаса і тихо відповіла:
— Так… дуже дякую тобі.
— Добре, сідаємо у твій автомобіль, — з жартом мовив чоловік.
Він посадив її у крісло й запитав:
— Тобі зручно?
— Дуже дякую тобі, — відповіла Ганна, дивлячись чоловікові в очі.
#366 в Детектив/Трилер
#167 в Детектив
#3620 в Любовні романи
#1620 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 13.02.2026