Розділ 339

Стас вирішив зробити Ганні сюрприз — замовити політ на повітряній кулі. Зателефонувавши до компанії, що займається організацією таких польотів, він англійською привітався:
— Good morning. I would like to book a hot air balloon flight for me and my wife — «Добрий ранок. Я хотів би забронювати політ на повітряній кулі для мене та моєї дружини».
Після короткої паузи він додав:
— The thing is, my wife cannot walk, so please make sure everything is comfortable for her — «Справа в тому, що моя дружина не може ходити, тому, будь ласка, подбайте, щоб їй було комфортно».
— Of course, sir. We will take care of everything — «Звісно, сер. Ми про все подбаємо», — запевнили його.
— Thank you, — мовив Стас і, поклавши слухавку, відчув приємне хвилювання.
Сніданок доставили швидко. Отримавши замовлення, Стас розрахувався з кур’єром і англійською сказав:
— Thank you. Have a nice day — «Дякую. Гарного вам дня».
Він красиво розклав страви на порцелянові тарілки та поставив їх на маленький приліжковий столик. Підійшовши до ліжка дружини, м’яко промовив:
— Кохана, прокидайся, будь ласка…
Дівчина, почувши його голос, повільно відкрила очі. Побачивши Стаса, з теплою усмішкою сказала:
— Добрий ранок, любий.
— Як тобі спалося? — ніжно запитав він.
— Дуже добре, дякую, — відповіла Ганна, дивлячись йому просто в очі.
— Поки ти спала, я замовив сніданок на двох.
— Дякую тобі… ти дуже турботливий, — тихо мовила вона.
Стас лише усміхнувся:
— Мені дуже подобається піклуватися про тебе.
Він згадав про важливе й додав:
— Перед їжею тобі потрібно прийняти ліки.
Ганна слухняно випила пігулки й, не відводячи погляду від чоловіка, тихо сказала:
— Дякую тобі.
— Молодець, — задоволено мовив Стас.
— Як твій хребет, не болить? — обережно поцікавився він.
— Не хвилюйся, я поки що добре себе почуваю, — відповіла вона.
Стас полегшено зітхнув:
— Це добре.
— Перед тим як снідати, я зроблю всі необхідні процедури, — з лікарською впевненістю сказав Поляскій.
— Звісно, я буду тобі вдячна, — тихо відповіла Ганна.
Коли він закінчив, Стас нахилився ближче й м’яко мовив:
— Усе добре, моя хороша.
— Так… дякую тобі, — ледь чутно сказала вона.
Ганна більше не ніяковіла. Стас робив усе делікатно й уважно, постійно думаючи про її почуття.