Розділ 336

Чоловік усе підготував, щоб провести цю процедуру для дружини. Дівчину охоплювали хвилювання, почуття безпорадності та слабкості зсередини. Та водночас вона прекрасно розуміла, що дуже важливо перебороти себе — адже Стас був її чоловіком, коханою, близькою людиною.
— Я повинна перестати соромитися його і довірити йому свої слабкості, — міркувала про себе Ганна.
Стас підійшов до ліжка, подивився на неї і спитав:
— Кохана, ти готова?
Вона хвилину мовчала, а потім тихо і невпевнено, дивлячись йому в очі, відповіла:
— Так.
— Добре, тоді я починаю, — м’яко сказав чоловік, додавши трохи професіоналізму у голос. Водночас делікатно запитав:
— Але якщо тобі буде дуже важко, я покличу Сергія Андрійовича.
Вона підвела погляд на Стаса і відповіла:
— Дякую тобі, Стас. Для мене дуже важливо твоє делікатне ставлення і підтримка, але не треба кликати лікаря. Зроби все сам.
Чоловік обережно робив усе, пояснюючи кожен крок. Вона відчувала сильну підтримку Стаса — його увага і доброта додавали Ганні сил, незважаючи на хвилювання.
— Ось бачиш, це вже не так страшно, правда? — посміхнувся він.
— Я навіть трохи соромлюсь, — пожартував Стас.
— Дякую за довіру, — тихо промовив Полянський, дивлячись на неї з ніжністю.
Вона уважно подивилася на молодого чоловіка і, зі сльозами на очах, сказала:
— Дякую тобі. Ти неймовірний.
Продовжувала говорити Ганна, тримаючи погляд чоловіка:
— Пробач, що тобі доведеться це робити… Мені дуже соромно перед тобою.
Вона опустила погляд.
— Кохана, тобі нема за що вибачатися, — відповів Полянський.
— Подивися на мене, — попросив Стас.
Вона знову підвела очі.
— Я дякую тобі за те, що ти дозволила мені допомогти сьогодні. Я по-справжньому відчув, що ти мені віриш, — емоційно сказав молодий чоловік.
— Я з радістю буду ставити тобі катетер щодня, якщо ти дозволиш, — м’яко сказав чоловік.
Вона взяла його руку і стисла її.
— Звісно, дякую тобі, — сказала вона.