Розділ 335

— Кохана,  скуштуй цю смачну полуницю — з усмішкою сказав чоловік, не зводячи погляду з дружини. Він вмочив ягоду у вершки й простягнув її Ганні.
— Дякую тобі, — дивлячись на Стаса, сказала вона. Скуштувала й тихо додала: — Неймовірно смачно…
Вона зробила ковток безалкогольного шампанського й здивовано усміхнулася.
— Ніколи не думала, що існує шампанське без алкоголю.
— Так, — відповів Поляньскій. — Тобі не можна алкоголь: ліки, які ти приймаєш, несумісні з ним, — спокійно пояснив він.
Ганна ледь похитала головою й тепло подивилася на нього.
— Я досі іноді забуваю, що ти не тільки мій чоловік, а й лікар…
— І досить непоганий, — з іронією та усмішкою мовив Стас. — Я б навіть сказав… кращий, — додав він і тихо засміявся. — Жартую!
— У кожному жарті є доля правди, — пожартувала Ганна, тримаючи погляд на чоловікові.
— Можеш довіряти мені в усьому, — тихо додав Стас, дивлячись їй прямо в очі.
— Ти знаєш, що я тобі вірю, — вже серйозно сказала дівчина.

— В усьому… тоді пробач… якщо тобі не важко… — вона трохи ніяковіла, вимовляючи ці слова.
— Мені час ставити катетер… допоможи мені, будь ласка, — нарешті попросила дівчина, опустивши погляд.
Він обережно рукою торкнувся її підборіддя, піднімаючи її погляд на себе.
— З радістю допоможу тобі, кохана, — м’яко й ніжно промовив він.

Чоловік продовжив:
— Ти не повинна цього соромитися. Розумію, можливо, ти думаєш, що мені легко це казати, бо я ніколи не був на твоєму місці. Але як лікар я знаю, як функціонує твоє тіло.
Ганна, тримаючи погляд на чоловікові, відповіла:

— Дякую тобі, Стас. Розумом я розумію, ти маєш рацію, але всередині нічого не можу вдіяти… Почуваюся жахливо, — визнала вона. — Але я буду докладати зусиль, — пообіцяла вона. — А зараз я готова, — тихо додала дівчина. — Можеш робити.