Розділ 333

Добре, кохана, — з ніжністю мовив Стас. — Тоді давай просто відпочиненимо, а завтра поїдемо гуляти по Парижу.
Якщо ти не проти, — відповіла дівчина, дивлячись чоловікові у вічі.
Ні, зовсім не заперечую, — додав Полянський. — Щоб тобі було зручно, я ляжу на дивані, — сказав він, показуючи на маленький диванчик у номері.
Стасе, — тихо промовила дівчина, дивлячись йому у вічі. — Зараз я добре себе почуваю, тож можеш лягти поруч.
Добре, — відповів чоловік і обережно ліг поруч із дружиною.
У номері з великими вікнами відкривався вид на величну Ейфелеву вежу. Легке світло вечора проникало в кімнату, а за вікном було чутно віддалений шум міста.
Раптом у двері постукали. Чоловік відкрив їх і побачив молоду співробітницю готелю. На невеликому столику на колесах стояв великий букет білих троянд, безалкогольне шампанське та блюдо з клубнікою і вершками.
— Mr. Polyansky, an order for you, — мовила вона англійською.
Чоловік заплатив, залишивши дівчині щедрі чайові, і додав:
— Take it, no need for change, — Візьміть, решти не треба.
— Thank you, Stanislav, — посміхнулася та сказала працівниця готелю. — Гарного вечора!
Чоловік відповів:
— Thank you, see you! — До побачення.
Він закрив двері номера, підійшов до дружини, простягнув їй букет і сказав:
— Це тобі, рідна.
Вона подивилася на нього, посміхнулася, вдихнула аромат квітів і промовила:
— Дякую тобі, вони чудові.
Він дістав бокали та налив шампанське, простягнув Гані один бокал і сам налив собі, сказавши:
— Тобі можна таке, воно безалкогольне.
— Кохана, хочу тобі сказати… Я дуже вдячний, що ми зустрілися. Тепер ти моя дружина, і я дуже пишаюся цим. Ти неймовірна, — емоційно продовжив Стас, не відводячи погляду від Ганни.
Вона слухала його слова. Вони торкалися її серця.