Розділ 329

Через півтори години Сергій Андрійович прилетів до Парижа. Узявши таксі, він поїхав до готелю, у якому зупинилися Стас із Ганою. Машина швидко під’їхала до п’ятизіркового готелю — адресу Філатов знав, адже саме він замовляв квитки як подарунок. Розрахувавшись із водієм, Сергій Андрійович вийшов із машини й поспіхом попрямував до номера молодят.
Підійшовши до дверей, чоловік постукав. Поляньскій почув одразу й відчинив.

— Сергію Андрійовичу… — мовив Стас.
Лікар зайшов до кімнати.

— Як вона? — тихо запитав він.
— Не дуже, професоре, — відповів молодий чоловік.

Сергій Андрійович одразу підійшов до ліжка, де лежала Ганна. Вона подивилася на нього й радісно, протяжно, повільно промовила:
— Сергію Андрійовичу… ви приїхали…
— Так, моя хороша. Я тут, — м’яко відповів він.
— Дуже болить, — чесно зізналася Ганна.
— Знаю, моя хороша. Зараз зроблю масаж, і тобі стане краще, — наголосив чоловік, обережно допомагаючи їй перевернутися.
— Розслабся і глибоко дихай, — додав він тихо.
Сергій Андрійович обережно поклав руки поруч із травмованою ділянкою й повільно працював із м’язами навколо, уникаючи прямого тиску на хребет. Кожен рух був точним і обережним, знімаючи напруження.

Дівчина відчула полегшення.
— Дякую вам, — сказала вона тихо.

— Тут дуже боляче, — сказала дівчина, коли чоловік торкнувся тригерної точки.
— Потерпи, Ганочко, — м’яким тоном сказав Філатов.
— Добре, лікарю, — промовила вона, стримуючи біль.
— Якщо й іноді боляче, обіцяю, що все буде терпимо, — наголосив чоловік.
— Дякую вам, Сергію Андрійовичу, за ваше делікатне і добре ставлення до мене. Я вам вірю, — сказала вона.
— Тільки ви можете зняти мій біль, — тихо додала Ганна.