Розділ 326

— Кохана, приїхали, перекусимо, — запропонував Стас.
— З задоволенням, — відповіла Ганна, дивлячись на нього. — Тим паче, я дуже хочу їсти.
— Добрий апетит, це дуже гарний знак, — емоційно сказав Стас.
Він підвівся, обережно взявся за ручки інвалідного візка та покотив Ганну до гарного вуличного кафе, яке знаходилося неподалік парку. Коли вони дісталися, Стас обережно підкотив Ганну до столика. Сів навпроти, лагідно подивився на неї та сказав:
— Думаю, тобі сподобається салат Нісуаз, а мені візьму кіш Лорен, — сказав Стас, переглядаючи меню.
— На твій смак, — відповіла Ганна, дивлячись на чоловіка.
Саме в цей момент до них підійшов офіціант і французькою привітав:
— Bonjour, madame, monsieur. Que désirez-vous commander ? — доброго дня, мадам, міське, що бажаєте замовити?
Стас показав на страви у меню, лагідно кивнув офіціанту, і той пішов виконувати замовлення.
— Неймовірно! — вигукнула Ганна, тримаючи погляд на Стасові.
— Повірити не можу, — додала вона з захопленням, — моя мрія поїхати до Парижа здійснилася!
На її обличчі сяяла радість, а голос звучав щиро і емоційно.
— Це тільки початок, мила, — сказав Стас з посмішкою, — у нас з тобою життя тільки починається.
— Дякую тобі, — відповіла Ганна, дивлячись чоловікові у очі.
У кафе панувала тепла, затишна атмосфера. Грала жива музика. Музикант заспівав Джо Дассена: «Якби не було тебе…», і французькі слова пісні ніжно огортали їх, роблячи момент ще більш чарівним.
Нарешті офіціант приніс замовлення та обережно поставив страви на стіл. Посміхаючись, сказав французькою:
— Votre commande, bon appétit ! — Ваше замовлення, смачного!
Після цього він пішов, залишивши пару насолоджуватися обідом.
Ганна скуштувала пиріг і вигукнула:
— Дуже смачно!
— Так, — відповів Стас, коштуючи свою страву, — французька кухня неперевершена.
— Ти і Сергій Андрійович навчили мене знову насолоджуватися життям, — зізналася Ганна, дивлячись чоловікові у очі. — Дякую вам.
Стас ніжно торкнувся її руки, подивився в очі Ганні та відповів:
— Кохаю тебе, сонечко.
— Стас, дякую тобі за прогулянку, та смачний обід, — сказала Ганна, дивлячись на чоловіка.
— Я трохи втомилася, — зізналася вона. — Будь ласка, давай повернемося до готелю.
— Так, звісно, — відповів Стас.
Він швидко підвівся, розрахувався та обережно покотив Ганну до готелю. Коли вони дісталися номера, Стас підняв дружину на руки та обережно допоміг їй лягти.
— Дякую тобі, — сказала Ганна, дивлячись чоловікові у очі.