Розділ 323

Так дивно… але я навіть забула про біль, — тихо сказала дівчина.
— Ти дуже добре на мене впливаєш, — з усмішкою додала вона.
— Як там… своєю любов’ю тебе я зцілю, — з посмішкою мовив чоловік.
Він тепло поцілував дружину.
— Саме так, — відповіла Гана, дивлячись на нього.
— Коли біль повернеться, скажи мені. Я зроблю тобі укол, добре? — він не відривав від неї погляду.

— Так, звісно, — відповіла Ганна, дивлячись на чоловіка. — Мені не вдасться це приховати, ти ж добре знаєш, який сильний біль у мене у спині.
— Так, — відповів Поляньскій, не відводячи погляду від дружини. — Я дуже співчуваю тобі.
— Дякую, — мовила дівчина. — Але коли ти поруч, мені стає набагато краще.
— Мені приємно це чути, — відповів Стас.

-Кохана, ти неймовірна, сильна, вольова… Я пишаюсь тобою, — продовжив Стас, дивлячись дружині прямо в очі.
— Завжди буду поруч із тобою, — пообіцяв він. — Я дбатиму про тебе, захищатиму… Ти потрібна мені, як повітря, — зізнався Стас.

Почувши ці слова, Гана була настільки зворушена, що їй забракло слів. Декілька хвилин вона мовчала, просто дивлячись на чоловіка.
Вона глибоко вдихнула. Голос її тремтів від сильного хвилювання, а на обличчі з’явилися сльози. Тримаючи погляд на чоловікові, вона відповіла:
— Стас… дякую тобі за твої слова. Ти навіть не уявляєш, як багато вони для мене значать.
— Насправді, — продовжила Ганна, — ти робиш мене сильною. Твоя присутність допомагає мені боротися з труднощами кожного дня.

— Я не можу без тебе, — щиро наголосила вона, не відводячи від нього погляду.
Поляскій обережно обійняв дружину, притискаючи її до себе, ніби хотів, щоб вона відчула всю силу його підтримки.
— поїдемо, погуляти? — Запропонувала Гана, поглядом затримавшись на чоловікові. — Я вже добре відпочила.
— Слухаюсь, сонце, — відповів чоловік з посмішкою.