Ганна, уважно вислухавши Поля, відповіла французькою:
— Sergeï est mon sauveur. Sans lui, je n’aurais pas pu vivre.
— Сергій Андрійович — мій рятівник. Без нього я б не змогла жити.
Поль уважно слухав Ганну та кивав головою, погоджуючись.
Стас уважно спостерігав за діалогом дружини та водія. Він був у захваті від того, як красиво вона розмовляє французькою. Він так пишався нею. Дивлячись на Ганну, він не бачив у ній інваліда, а кохану дівчину — дуже розумну, освічену, неймовірно красиву, щиру та вдячну. Усі ці риси надавали Ганні внутрішньої краси. Саме за це Стас покохав її.
Автобус зупинився біля величезного готелю Парижа
Водій повернув голову, подивився на дівчину та чоловіка і сказав французькою:
— Nous sommes arrivés, Madame Hanna et Stanislas.
— Ми приїхали, пані Гано та Станіслав.
Спочатку Поль натиснув кнопку, і з автобуса виїхав пандус. Потім Ганна обережно скерувала джойстик інвалідного візка, виїжджаючи на тротуар, а Стас йшов поруч, підстраховуючі її. Поль тим часом ніс їхній багаж.
#311 в Детектив/Трилер
#150 в Детектив
#3456 в Любовні романи
#1550 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.01.2026