Поль натиснув кнопку на пульті ключа від мікроавтобуса, і звідти виїхав автоматичний пандус, щоб дівчина могла самостійно заїхати в автобус. Чоловік усміхнувся, жестом показав і мовив: «Je vous en prie».
Дівчина подивилась на чоловіка і сказала французькою: «Merci, monsieur Paul». Потім обережно скерувала джойстик інвалідного візка та заїхала всередину автобуса. Поль тим часом допоміг їм розташувати багаж і люб’язно кивнув головою.
Стас, перед тим як сісти в Мерседес, подивився на француза та потиснув йому руку, потім поклав руку на серце в знак вдячності, адже не знав французької.
Водій сів за кермо. «Pouvons-nous y aller, Madame Hano, Monsieur Stanislav?» — запитав чоловік французькою, поглянувши на подружжя.
Ганна, зрозумівши, відповіла французькою: «Oui», і машина рушила.
— Як ти себе почуваєш? — спитав Стас, поглянувши на дівчину.
— Дякую тобі, все гаразд, — відповіла вона, тримаючи погляд чоловіка; на її обличчі грала тепла усмішка.
— Добре, рідна, — мовив Стас, дивлячись на неї і теж посміхаючись. — Насолоджуйся подорожжю і забудь усе погане.
Він жестом показав на вікно. За склом відкривалася неймовірна Франція з її живописними краєвидами.
Ганна, спостерігаючи з захопленням, вигукнула:
— Стас, тут неймовірно!
#3015 в Детектив/Трилер
#1151 в Детектив
#13165 в Любовні романи
#4789 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.01.2026