Розділ 325

Стас подивився на Ганну з любов’ю, усміхнувся й тихо мовив:
— Кохана, я з радістю піклуюся про тебе.

— Дякую, — відповіла дівчина й ніжно поцілувала його в щоку.

— Ти вже готова до наших пригод у Парижі?

Ганна, не відводячи погляду від Стаса, щиро зізналася:
— Я навіть уявити не могла, що колись поїду до Франції… Особливо після того, як більше не можу ходити. Зовсім недавно я думала, що моє життя закінчилося.

— До того моменту, як у моєму житті з’явився Сергій Андрійович і ти, — тихо сказала вона, — завдяки вам я по-справжньому зрозуміла, що життя прекрасне. Воно заграло різними барвами…

Вона зробила паузу й глибоко вдихнула.
Чоловік уважно слухав, не зводячи погляду своєї дружини.

Коли Ганна закінчила говорити, Стас відповів:

— Це тільки початок. У нас із тобою ще все життя попереду — багато подарунків, сюрпризів і щасливих моментів.

Він зробив паузу, дивлячись їй в очі.

— Кохана, я хочу, щоб ти зрозуміла: ти людина з не обмеженими можливостями.

Почувши ці слова, у дівчини на щоках прокотилися сльози. Не відводячи від нього погляду, вона тихо відповіла:

— Дякую тобі. Ти навіть не уявляєш, як важливо для мене почути ці слова саме від тебе.

Він обережно стер сльози з її обличчя, дивлячись їй прямо у вічі, й м’яко сказав:

— З цього моменту я хочу, щоб ти плакала тільки від щастя.

— Дякую тобі, — відповіла дівчина.

Минуло півтори години, і літак прибув до аеропорту Парижа.