— Як твоя спина? — з турботою запитав Стас.
Ганна поглянула на чоловіка й тихо відповіла:
— Поки що не болить, але я хвилююся, що під час зльоту зроблю різкий рух… І тоді почнеться сильний біль.
— Кохана, не хвилюйся. Ти забула, що я теж лікар. Я допоможу тобі зайняти правильне положення, і все буде добре, — м’яко заспокоїв її Стас.
— Дякую тобі… Так, іноді справді забуваю, що ти лікар. Пробач. Я повністю тобі довіряю, — прошепотіла Ганна, не відводячи погляду від чоловіка.
Полянський ледь усміхнувся, зберігаючи зосередженість.
— Дякую за довіру. Зараз дуже обережно зміню положення сидіння, щоб не навантажувати твій хребет, — сказав він спокійно.
Стас повільно взявся за регулятор і почав рухати його плавно та контрольовано. Він уважно стежив за реакцією Ганни, не допускаючи жодного різкого руху. Сидіння м’яко відкинулося у комфортне напівлежаче положення, яке знімало частину навантаження з її хребта.
Полянський зупинився, перевірив, чи дівчині зручно, і легенько торкнувся її плеча.
— Так краще? — тихо запитав він.
#489 в Детектив/Трилер
#205 в Детектив
#4523 в Любовні романи
#2035 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 06.03.2026