— Дякую тобі… — тихо сказала Ганна, дивлячись на Стаса. В її погляді було стільки любові, тепла й вдячності, що жодні слова не змогли б передати цього краще.
У бізнес-класі літака сиділи різні пасажири: літнє подружжя, що поруч мило розмовляло німецькою; молоді хлопці та дівчата — хтось дивився фільм, хтось гортав стрічку в телефоні, майже не звертаючи уваги на інших.
До Ганни та Поляньського підійшла молода стюардеса. Струнка, в елегантній формі, вона привітно усміхнулася і сказала:
— Brauchen Sie etwas?
— Вам щось потрібно?
Стас ввічливо відповів:
— Nein, danke. Alles ist in Ordnung.
— Ні, дякуємо. У нас усе добре.
Через кілька хвилин та сама стюардеса повернулася й оголосила німецькою:
— Sehr geehrte Passagiere, wir beginnen in wenigen Minuten mit den Vorbereitungen zum Start. Bitte nehmen Sie Ihre Plätze ein und schnallen Sie sich an.
Ганна підвела погляд на Стаса й тихо запитала:
— Що вона говорить?
Стас нахилився ближче, м’яко усміхнувшись:
— Каже, що за кілька хвилин почнеться підготовка до зльоту.
Ганна кивнула й глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїтися перед польотом.
#303 в Детектив/Трилер
#147 в Детектив
#3394 в Любовні романи
#1546 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 18.01.2026