Розділ 315

Атмосфера за столом була теплою. Поляньскій, Сергій Андрійович та Ганна спілкувалися, обмінюючись усмішками та приємними словами.

Сергій Андрійович поклав собі шматок м’яса та трохи картоплі.
— Кохана, я потурбуюся про тебе, — сказав Стас, обережно взявши тарілку дружини.
— Дякую тобі, — тихо мовила вона.
Стас, поклавши трохи їй страви, наостанок наложив собі.

— Скуштуй, — сказав молодий чоловік, поглянувши на Ганну.
Вона спробувала страву й усміхнулася:
— Дуже смачно. Ти молодець, дякую.
Сергій Андрійович також скуштував і мовив:
— Дуже добре, смачно, Стасе.

Стас усміхнувся та сказав:
— Мені приємно.
Скуштувавши сам, додав:
— І справді, непогано.

Час минув непомітно — на годиннику вже була двадцять друга.
Філатов поглянув на настінний годинник, повільно підвівся й промовив:

— Ганночко, Стас, мені вже час.

Він обійшов стіл, підійшов до дівчини й м’яко додав:

— Тобі потрібно відпочити перед вашою прекрасною подорожжю. Адже вона вже завтра.

Чоловік підкреслив слова теплою, майже заспокійливою посмішкою.

Ганна поглянула на Філатова й тихо промовила:

— Дякую вам, Сергію Андрійовичу… У мене просто немає слів, — додала вона, ледве стримуючи емоції.
— Je suis un peu nerveuse… — тихо сказала вона. («Я трохи хвилююсь…»)
— Si la douleur revient… vous pouvez la soulager, seulement vous, — занепокоєно продовжила вона французькою.
(«Якщо біль повернеться… її можете зняти тільки ви.»)

Сергій Андрійович торкнувся руки дівчини й спокійно відповів:

— Ne t’inquiète pas, ma petite… De Düsseldorf à Paris, ce n’est que une heure et demie. Si tu te sens mal, appelle-moi et je viendrai.
(«Не хвилюйся, дівчинко… Від Дюссельдорфа до Парижа всього півтори години. Якщо тобі стане погано, подзвони мені, і я приїду.»)

Вона стисла руку лікаря й тихо відповіла:

— Merci beaucoup… («Дякую вам…»)

Стас спостерігав за діалогом Філатова та Ганни. Французьку він не знав, зате володів німецькою та англійською.

— На добраніч, — сказав Сергій Андрійович, поглянувши спершу на Ганну, а потім на Стаса, і пішов.